Як зберегти пам'ять про коханого: історія Олександра Гергелюка

Олександр народився 4 листопада 1997 року в селі Тучин на Рівненщині. З дитинства він вирізнявся добротою та працьовитістю: допомагав мамі по господарству, доглядав молодшу сестру Богдану, збирав лікарські рослини, щоб підтримати сім'ю. Любив дарувати квіти — польові кульбаби, фіалки або ромашки, а одного разу на 8 Березня купив троянди за гроші, які мама давала на булочки.

У 2016 році Олександр підписав контракт зі Збройними силами України та брав участь в АТО, отримавши низку нагород, зокрема відзнаку Президента «За участь в антитерористичній операції» та нагрудний знак «Учасник АТО». Після завершення контракту у 2019 році він працював у Рівному в будівельній компанії «Моноліт».

У жовтні 2020 року доля звела його з односельчанкою Владою. Як згадує жінка, це був найщасливіший рік у її житті. Олександр був уважним, спокійним, життєрадісним, готував смачні страви та допомагав по господарству. Але 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення.

27 квітня 2022 року Олександра мобілізували. 7 липня старший солдат загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Івано-Дар'ївка на Донеччині. Йому було лише 24 роки. 14 липня героя поховали в рідному селі Тучин.

Якщо ви втратили близьку людину, радимо вести щоденник або створити фотоальбом — це допомагає зберегти теплі спогади. Також варто ділитися історіями з рідними, адже пам'ять про коханих робить нас сильнішими.