Як син Каддафі купив собі кар'єру в Серії А — і що з ним сталося

Чи можна купити місце на футбольному полі? Історія третього сина лівійського диктатора Муаммара Каддафі показує: за великих грошей і зв'язків — цілком.

Муаммар Каддафі керував Лівією 42 роки — з 1969 по 2011. Він прийшов до влади у 27 років, скинувши короля Ідріса I, збудував систему Джамахірії та націоналізував нафту, завдяки чому країна розбагатіла. Запам'ятався диктатор і яскравими військовими формами, і жіночою охороною.

У 1973 році в його сім'ї народився третій син — Аль-Сааді. У 27 років той вирішив стати професійним футболістом. Таланту не було, тож він пішов іншим шляхом: спершу став власником тріпольського «Аль-Ахлі» і так отримав місце на полі, а згодом перейшов в «Аль-Іттіхад». Система працювала на нього: судді ставили пенальті на його користь, суперники остерігалися грати жорстко, а коментатори вихваляли гравця.

На старті кар'єри батько найняв синові особистим радником і тренером легендарного Дієго Марадону. Аргентинець радив працювати над фізичною підготовкою — і тоді ж у Лівію привезли канадського спринтера Бена Джонсона, олімпійського чемпіона, якого спіймали на допінгу. Скільки вони заробляли, невідомо.

Згодом Аль-Сааді вирішив, що переріс місцевий чемпіонат, і захотів у «Ювентус». Диктатор через інвестиційний фонд купив частку акцій клубу, але головний тренер Марчелло Ліппі категорично відмовився брати його до команди. Не захотів бачити Сааді в складі і тодішній прем'єр Італії та власник «Мілана» Сільвіо Берлусконі, який був близьким другом Муаммара Каддафі. За деякими даними, чиновник зателефонував президенту «Перуджі» Лучано Гауччі й попросив узяти Сааді до себе — для покращення відносин з Лівією. Влітку 2003 року Аль-Сааді Каддафі опинився в Серії А.

«Берлусконі подзвонив мені і підбадьорив. Він сказав, що мати Каддафі в команді допомагає нам будувати відносини з Лівією. Якщо він грає погано — то грає погано. Нехай так і буде», — сказав Гауччі.

За два роки в «Перуджі» лівієць зіграв усього 15 хвилин — у матчі проти «Ювентуса». До того ж він провалив допінг-тест на нандролон і отримав дискваліфікацію. Колишній одноклубник Джей Ботройд згадував: «Він був поганим — зовсім не хороший гравець. Але, чесно кажучи, він був мільярдером, тому ти якось захоплювався тим, що він хотів приходити тренуватися щодня. Він телефонував Дієго Марадоні з питань штрафних ударів, а також мав Бена Джонсона як фітнес-тренера. Він хотів купити всім Мерседеси. Я був типу: «Ти впевнений?» Він збирався замовити близько 30 Мерседесів для персоналу і всіх».

У 2005 році Каддафі перейшов до «Удінезе», де за сезон відіграв 10 хвилин, а за рік став гравцем «Сампдорії», де на поле не вийшов жодного разу. У 2007-му він залишив футбол і повернувся на батьківщину, де займався бізнесом і жив розкішно.

У лютому 2011 року в Лівії почалася громадянська війна. Каддафі-молодший брав участь у придушенні протестів проти батька, командуючи частинами спецназу. 20 жовтня диктатора схопили в його рідному місті Сирті й убили. Після падіння режиму Сааді втік до Нігеру, його затримали аж у 2014 році. Його звинувачували у злочинах під час громадянської війни та у вбивстві футбольного тренера Башира аль-Ріяні у 2005 році — за цим епізодом у 2018-му його виправдали. У в'язниці в Триполі він провів майже 7,5 років і вийшов на волю у 2021-му. Нині Аль-Сааді живе в Туреччині й публічно ніде не з'являється.