«Навіщо?» — питання, яке ставить на місце: історія командирки Ольги Бігарь

Вона народилася в Краматорську в родині, де українські традиції були не декларацією, а повсякденням: колядки, співанки, вишиванки, лекції дідуся про свята. Дідусь Ольги — дисидент із Прикарпаття, пов'язаний з УПА та ОУН, інженер, який так і не прийняв партквитка й до кінця життя розмовляв українською. Саме він вклав у неї класичну освіту, а бабуся з Полтавщини привчила до традицій — зокрема й до охайності.

До 2014 року Ольга вивчала нейробіологію в Києві й мріяла про науку та препарат, який полегшував би наслідки інсультів. Та після Майдану зрозуміла: будувати кар'єру за кордоном — неприпустимо, треба захищати права тут. Здобула юридичну освіту й працювала в цій сфері з 2019-го.

25 лютого 2022 року вся родина стояла в черзі до військкомату. Середній брат воює з 2015-го, молодшого Ольга питала: «Може хоча б довчишся?» — «Оль, а сенс вчитися захищати права? Якщо до нас прийдуть москалі, це ж не поможе». Мама, журналістка, здобула фах військової психологині й тепер служить у Силах безпілотних систем. Воюють четверо з родини.

Починала Ольга з піхоти бригади ТрО — у підпорядкуванні була рота, досвіду жодного. «Хто міг узяти на себе відповідальність — той і брав», — згадує вона. Як юристка, розуміла: кожне життя важливе, кожна втрата — це виплати й документи. Тому збирала дані, розбиралася в журналах бойових дій і бойових донесеннях — і так потрапила до командного складу.

Потім був Бахмут 2023-го, де вона їхала як тимчасова виконувачка обов'язків командира піхотного взводу. Саме там усвідомила: втрати — це не випадок, а результат того, наскільки продумані логістика, час висування й дії підрозділів. Закінчила курси лідерства в академії сухопутних військ.

Пишається вона організацією роботи колективів. Коли прийняла взвод у мінометній батареї, мала лише три 60-мм міномети. За рік — 120-мм і 82-мм міномети та навчений, мотивований особовий склад. Згодом у батальйоні з'явилися взвод протитанкових гармат і позаштатна артилерійська батарея із семи 152-мм систем. А на посаді заступниці командира бригади з артилерії, де не було жодної системи й жодного підготовленого військовослужбовця, здавала вже укомплектовану батарею.

Зараз її день починається о 5:00–5:30 з доповіді старшому командирові. Далі — ранкова нарада, брифінг, розподіл завдань. І обов'язкові 10 хвилин із кавою та блокнотом, коли вона визначає одне пріоритетне завдання, на яке витратить 80% ресурсів. Активність завершується близько 21:30, а за день буває приблизно 300 дзвінків — мінімум було 128.

Дані, з якими вона працює, таємні або мають гриф ДСК, тож штучний інтелект не використовує. «Тобто працює своя голова», — каже вона. Вона знає на ім'я всіх підлеглих і начальників безпілотних систем, пам'ятає дати створення бригад і полків.

Відновлюється читанням книг із військового лідерства, їздою на машині й мотоциклі. Вихідних не має вже понад рік. З сином бачиться рідко, але коли зустрічаються — говорять лише англійською, бо він її досконало вивчив.

Манікюр робить собі сама — на це витрачає дві години сну, але не відмовляється. «Нігті — то взагалі зручно, якось ними й машину ремонтувала, й уламок із ноги виколупала», — усміхається вона. Про поранення офіційно не заявляла: соромно звертатися з дрібницею туди, де лежать побратими з ампутованими кінцівками. Контузія ж, каже, — «робоча травма будь-якого артилериста».

На загравання реагує просто — питанням «Навіщо?». Цього її навчила мама: якщо щось робиш, для чого саме. Більшість дурних питань після цього відпадає. А зовнішність вона віддає для зборів на ЗСУ: наприклад, у колаборації з EVA зібрали 6 мільйонів гривень на зимову форму для військовослужбовиць.

Фінансова незалежність для неї — принцип. Вона працює з 12 років, ніколи ні в кого нічого не просила. «Якщо ти хочеш бачити в оточенні людей, а не ресурс, треба вміти бути самодостатньою», — каже Ольга.

Отже: якщо ви шукаєте своє місце — пробуйте, вчіться й не бійтеся змінювати фах. Якщо втомилися — знайдіть свої 10 хвилин із кавою та блокнотом. А якщо хтось тисне — запитайте «Навіщо?» і подивіться, що буде.