«Просто хочу бути жінкою»: у Миколаєві відкрили фотовиставку ветеранок ЗСУ

Що може допомогти жінці, яка роками була на війні, знову відчути себе собою? У Миколаївському міському Центрі підтримки ветеранів війни відкрили фотовиставку «Жінки, які тримають Україну». Тут представили 22 світлини колишніх і нинішніх військовослужбовиць, які наприкінці серпня 2026 року побували на ретриті в Карпатах у межах проєкту «Амазонки UA».

Це вже другий етап проєкту. Як розповіла керівниця проєкту й директорка з програмної діяльності ГО «Центр соціального партнерства "Перспектива"» Тетяна Борисенко, виставка помандрує різними містами України.

«Цей тиждень — Миколаїв, наступного буде Кривий Ріг, потім Чернівці і Київ. І зараз ми бачимо бажання інших міст побачити цю виставку, тому складаємо графік, куди вона буде мандрувати вже після завершення нашого проєкту».

Серед учасниць — захисниця Наталя Барщ, яка служить у Збройних Силах України вже 30 років. Повномасштабну війну вона застала на Херсонщині й опинилася в окупації.

«Ми були очима і вухами ЗСУ. Великий плюс — військові РФ не сприймали нас, жінок, за тих, хто може багато чого зробити. Ми передавали координати російських військ нашим, рахували техніку», — пригадує вона.

Про проєкт Наталя дізналася від знайомої. Каже, найбільше зацікавили Карпати, адже багато років не мала змоги нікуди поїхати. Під час фотосесії її запитали, як підписати світлину.

«Подивилась, а це Карпати — моя мрія. Багато років я нікуди не могла зʼїздити. Я там перезавантажилась. Під час фотосесії у мене запитали: "Як ви хочете підписати своє фото?" Я відповіла: "Просто хочу бути жінкою". Я хочу нарешті відчути себе слабкою».

Інша ветеранка з Миколаївщини, Тетяна Герасимова, пішла служити після загибелі сина у 2024 році.

«Через три місяці я зрозуміла, що я повинна теж піти допомагати хлопцям замість нього. Мене ніхто не хотів брати, але згодом взяли кухарем, далі був ВОС, і послали на Вовчанськ, і так я дев'ять місяців на бойових пробула, допомагаючи хлопцям довозити продукти на нуль».

Згодом жінка звільнилася за станом здоровʼя. Найціннішим для неї на проєкті стала підтримка.

«Відволіклась дуже. Я зрозуміла, що я жінка, бо вже й забула про це, якщо чесно. До цього я вже й не знала, де себе знайти».

Ще одна учасниця, Світлана Шаргородська з Одещини, присвятила службі 30 років, починаючи з 1988-го. Після трьох років на пенсії у 2022-му знову повернулася до війська.

«Я служити почала ще в 1988 році. Це ще Радянський Союз був, 30 років прослужила. Три роки пробула на пенсії, і ось 2022-й, довелося йти на війну. Брала участь у звільненні Миколаївщини: Червоне, Виноградове, Снігурівка. Але згодом комісували за станом здоров'я. А на проєкт запросили дівчата. Там була і йога, і підняття на Говерлу. Дуже цікавий тиждень був».

Проєкт фінансує громадська організація за підтримки Міністерства молоді та спорту України. За словами Тетяни Борисенко, окрім психологічної допомоги та відпочинку в горах, організатори проводили глибинні інтерв'ю й фокус-групи.

«Ми опікуємось ветеранами. Наша задача була не тільки надати допомогу дівчатам психологічно, можливість їм оновитися і трошки порелаксувати в горах, але й ми організовували глибинні інтерв'ю та фокус-групи, щоб презентувати сьогодні результати цих досліджень і показати, що відчувають жінки після повернення зі служби».

Відвідати виставку всі охочі можуть протягом тижня. Якщо вам важливо підтримати ветеранок або ви сами шукаєте спосіб повернутися до звичного життя — варто зазирнути на ці світлини. Історії жінок, які пройшли війну, нагадують: за формою завжди залишається людина, яка має право на відпочинок, турботу й відчуття себе жінкою.