15 років за донати ЗСУ: історія 70-річної Світлани Лой із Токмака

Уявіть: ви все життя чесно працювали, вірили в Україну, допомагали ближнім — і раптом опиняєтеся за ґратами лише за те, що не зрадили своїх переконань. Саме це сталося зі Світланою Лой, якій окупаційний суд призначив 15 років ув'язнення. Її провина? Донати на підтримку Збройних сил України.

Світлана Лой — парафіянка храму святих апостолів Петра і Павла УГКЦ у Токмаку. За словами священника Тараса Буричка, який знає її понад 10 років, жінка завжди була людиною тихої, але надзвичайної внутрішньої сили. Вона співала в церковному хорі, носила жовто-блакитну стрічку та брала активну участь у зборах коштів і продуктів для ЗСУ.

Коли окупанти заборонили діяльність УГКЦ та конфіскували приміщення храму, парафіяни, попри страх, продовжували таємні богослужіння. Однак під час одного з них російські силовики влаштували масштабний обшук. Сама Світлана згадувала: «Ми зібралися, людей було четверо. Промолилися, а потім приїхали з обшуками. Чоловік 25 в екіпіровці все обдивилися. Все, що треба, ми повідкривали. Вони продивилися і забрали у мене сім-карту».

У 2023 році жінку під тиском змусили отримати російський паспорт, хоча від українського громадянства вона не відмовлялася. Саме цей факт окупанти використали, щоб звинуватити її в «державній зраді». За версією слідства, протягом 2024 року Світлана через мобільний застосунок українського банку здійснила 24 перекази на суму понад 32 тисячі гривень на підтримку Сил оборони. Серед них — переказ 1500 гривень благодійному фонду «Повернись живим».

Експерт Петро Андрющенко пояснює: оскільки жінка мала російський паспорт, її вважали громадянкою РФ і кваліфікували дії саме як зраду. «15 років — їй більше не дали просто тому, що не було за що. Якби у її телефоні знайшли листування з представниками СБУ, ГУР чи руху опору — вона б отримала 22 роки», — зазначає він.

Судовий процес відбувався в абсолютно закритому режимі. Навіть апеляційний розгляд у Москві публіку не допустили — лише оголосили рішення, яке, звісно, залишило вирок без змін. Після цього жінка, попри все, заспівала українську пісню «Рідна мати моя».

Наразі стан здоров'я 70-річної Світлани оцінюють як поганий. Священник Тарас Буричко наголошує: «Хто переживав російський підвал, то там культурно не бесідують, там бесідують так, щоб людину знищити».

Чому Росія влаштовує такі показові судилища? За словами Петра Андрющенка, це робиться спеціально перед виборами, щоб залякати проукраїнських людей в окупації та змусити їх мовчати.

Важливо розуміти: такі випадки не поодинокі. За даними адвокатки Антоніни Шостак, у подібній пастці нині перебувають близько 500 цивільних жителів Запорізької області. Вона наголошує: попри наявність російських паспортів, для України та міжнародного права ці люди залишаються громадянами України.

Справа Світлани Лой перебуває в роботі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця. Офіс омбудсмена реагує на такі випадки миттєво: фіксує, надсилає запити щодо повернення, відвідування та стану здоров'я. І Україна вже має реальні випадки повернення цивільних полонених, які отримали сфальсифіковані вироки.

Історія Світлани Лой — це нагадування про ціну, яку платять люди за любов до України. І про те, що боротьба за їхнє повернення триває щодня.