Археологи знайшли перший доказ карального відрізання носа в Стародавньому Китаї

Чи можна дізнатися про покарання людини лише з її кісток? Дослідники з Китаю доводять: так, якщо уважно придивитися до того, як людину поховали.

Рештки жінки середнього віку знайшли ще 2019 року під час розкопок на цвинтарі Саньчжиюань у східній провінції Хенань. Роботи були терміновими — їх проводили перед будівництвом, тож незвичайну форму черепа помітили не одразу. Лише 2024 року провідна авторка дослідження, археологиня із Чженчжоуського університету Явей Чжоу, детально проаналізувала знайдені кістки. Результати її роботи разом із колегами опубліковано в листопадовому випуску Journal of Archaeological Science: Reports.

Що саме побачили науковці? Грушоподібний отвір — вхід до носової порожнини — був неприродно розширений. Обидві носові кістки виявилися частково відтятими, тому перенісся збереглося лише наполовину. Усередині носа кілька кісток були зламані, але на їхніх краях залишилися виразні сліди заживлення. Через це середня частина обличчя мала провалену, «порожню» форму.

Важливі й обставини поховання. Жінку поклали обличчям донизу в дерев’яній труні на південній окраїні цвинтаря, і серед її речей була лише мідна шпилька для волосся. За радіовуглецевим аналізом, вона жила між 1298 та 1404 роками — за династії Юань або на початку династії Мін.

«Ми вважаємо, що ця жінка була чимось на зразок відкинутої людини після смерті. Її поховали обличчям донизу, що свідчить про дискримінаційне ставлення. Її поховання на самоті, в місці без її родини чи громади, може бути рішенням несхвалення», — каже біологічний антрополог з Техаського університету A&M Цянь Ван.

Дослідники не виключають повністю вродженої вади чи наслідків хвороби. Та поєднання характерних травм із позою обличчям донизу вказує саме на насильницьку ампутацію носа як покарання.

«В аграрній економіці Стародавнього Китаю крадіжка худоби — наприклад, великої рогатої худоби чи ослів — була явищем непоодиноким, однак причиною покарання могли стати й інші провини, як-от подружня зрада. Наприкінці правління династії Юань за такий тяжкий злочин карали відрізанням носа», — каже Цянь Ван.

Про саму практику історики знали давно — з найдавніших китайських писемних пам’яток на гадальних кістках. Ще за династії Шан (1600–1046 рр. до н. е.) це покарання зображували ієрогліфом у вигляді ножа біля носа. Але фізичних підтверджень досі не було. Відтинання носа без анестезії входило до переліку так званих «П’яти покарань» у стародавньому Китаї — разом із татуюванням обличчя, ампутацією стопи, кастрацією та стратою.

Незалежні експерти високо оцінили результати роботи. Біоархеологиня з Каліфорнійського університету в Ріверсайді Елізабет Бергер, яка не брала участі в дослідженні, погодилася з висновками авторів про каральний характер каліцтва. За її словами, цей випадок відкриває нові перспективи для наукової спільноти.

Отже, знахідка у Хенань — це не просто окрема історія однієї жінки. Це перший у світі підтверджений матеріальний доказ того, що каральне відрізання носа справді застосовували, а не лише згадували в текстах. І він нагадує: навіть про давні покарання можуть розповісти кістки — якщо поставити правильні запитання.