Проща в Зарваниці: військові, ветерани та родини захисників молилися разом

Що може об’єднати військових, ветеранів, капеланів, курсантів і родини полеглих воїнів? Відповідь на це запитання вже вісімнадцятий рік поспіль дає всеукраїнська проща в Зарваниці. Цьогоріч вона відбулася 19–20 вересня під гаслом «Мужність, народжена вірою».

До Марійського духовного центру прибули представники різних військових формувань, а також родини полеглих і зниклих безвісти захисників. Організував паломництво Департамент військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ.

Перший день розпочався з подячного молебню та ходи до скульптури Богородиці. Керівник Департаменту військового капеланства владика Богдан Манишин благословив дітей захисників і матерів полеглих воїнів, які несли соняхи й лампади. Також освятили образи та хоругви військових частин і громадських організацій.

У Соборі Зарваницької Матері Божої відслужили Божественну Літургію та панахиду за загиблими захисниками України. Після цього прочани запалили свічки й помолилися за Невідомого Воїна.

Однією з найзворушливіших частин прощі стала Хресна дорога. Хрест від стації до стації почергово несли військові, капелани, курсанти, ліцеїсти та члени родин полеглих захисників.

Завершився перший день духовно-мистецькою програмою. Перед прочанами виступили кобзар, військовослужбовець і лауреат Шевченківської премії Ярослав Крисько, а також творче подружжя Ярослава й Василини Геник.

У неділю, 20 вересня, владика Богдан Манишин очолив Архиєрейську Божественну Літургію. У проповіді він наголосив на зв’язку віри та мужності.

«Віра народжується зі слухання Божого слова і веде людину до мужності — мужності довіритися Господеві та йти за Ним навіть тоді, коли цей шлях вимагає жертовності. Христос кличе нас не боятися, але залишатися вірними Йому до кінця», — зазначив владика Богдан.

На завершення паломництва архиєрей вручив подяки представникам служб військового капеланства та подякував усім учасникам за спільну молитву.

Якщо ви хочете долучитися до подібної спільноти — не обов’язково чекати наступної прощі. Підтримка родин захисників, молитва за полеглих і зниклих безвісти, участь у спільних заходах — усе це доступно протягом року. Головне — не залишатися наодинці зі своїм болем.