Переслідування родин у Криму: що правозахисники радять знати близьким

Чи знаєте ви, що робити, якщо під час обшуку затримують одразу кількох ваших рідних? За даними Кримської правозахисної групи, в окупованому Криму це вже стала практика — особливо на початку слідства у політично вмотивованих справах.

Голова КПГ Ольга Скрипник пояснює, що йдеться про провадження за звинуваченнями у державній зраді, шпигунстві, диверсіях та незаконному зберіганні зброї. «Ми можемо говорити, що точно є практика затримання декількох членів родин на початку слідства, в тому числі в якості заручників. Такі дії стали практикою в політично мотивованих справах», — каже вона.

За інформацією правозахисників, щонайменше 83 цивільні жінки з окупованих територій Херсонщини, Запорізької області та Криму утримуються в місцях несвободи, 32 з них — з Криму.

Як це виглядає на прикладах. У лютому 2025 року після обшуку в будинку перестали виходити на зв'язок Анна та Оксана Соценко з Первомайського району — їх, за даними правозахисників, затримали співробітники ФСБ, і довго місце перебування жінок було невідомим. Лише в листопаді 2025 року з'ясувалося, що мати й донька в СІЗО-1 Сімферополя, а Оксані згодом висунули звинувачення у «державній зраді». У неї залишився десятирічний син з інвалідністю, який потребує постійного догляду.

Схожа історія родини Маляр-Бегей: після обшуків у Євпаторії в березні 2025 року затримали Тетяну Маляр, її брата Валентина, сина Анатолія Россіхіна та доньку Ольгу Бегей, матір двох неповнолітніх дітей. Понад тиждень рідні не знали, де вони. Нині всі четверо — в СІЗО-2 Сімферополя, їм інкримінують «державну зраду», а Тетяні у вересні 2026 року додали обвинувачення у «незаконному зберіганні вибухових речовин». Жінка має тяжку ниркову недостатність і потребує медичної допомоги.

Третій випадок — Вікторія та Олександра Стрілець із Севастополя. У серпні 2025 року окупаційний суд дав кожній по 12 років позбавлення волі за звинуваченнями у «державній зраді». Правозахисники фіксували у цій справі фізичне насильство під час затримання, погрози щодо дітей і літніх батьків, обмеження доступу до їжі та води, а також погрози сексуальним насильством.

Окремо правозахисники звертають увагу на тиск через дітей. «Наявність неповнолітніх дітей, а тим більше малолітніх, однозначно є методом тиску. Ми вже фіксували це в декількох справах. Силовики залякували людей тим, що якщо затримають і другого з батьків, то діти поїдуть у дитячий будинок», — розповідає Скрипник. Буває, що до справи залучають окупаційні соціальні служби й повідомляють рідним: дитину можуть вилучити, якщо інший з батьків теж отримає процесуальний статус. Іноді близькі намагаються оформити опіку або вивезти дітей з окупованої території.

Навіть коли дитину формально не забирають, переслідування батьків б'є по ній: обшуки й затримання відбуваються на очах у дітей, а далі — психологічні наслідки, тиск у школі, увага силовиків. «Діти ніяк не захищені від цього. Затримання обличчям у підлогу, навіть побиття, інша форма насильства відбувається на очах дітей, незалежно навіть від їхнього віку. Крім того, ситуація, за якої на їхніх очах забирають членів родини, є тяжкою психологічною травмою для дитини», — наголошує Скрипник.

Ще одна проблема — доступ до незалежного захисту. У частині справ жінок змушують користуватися послугами призначених адвокатів і перешкоджають залученню захисників, яких наймають родичі.

Що з цього варто взяти до уваги: якщо ваша родина стикається з подібним, важливо заздалегідь мати план — домовленість про те, хто піклується про дітей, контакти незалежного адвоката та зв'язок із правозахисними організаціями, які документують такі випадки. І пам'ятайте: турбота про дітей та їхній психологічний стан — це не другорядна справа, а частина вашої безпеки.