Родини зниклих безвісти на Рівненщині: результати опитування та поради

У травні 2026 року в межах проєкту «Бути поруч» провели опитування серед родин людей, зниклих безвісти за особливих обставин, на Рівненщині. У ньому взяли участь 52 людини з 16 громад області, зокрема 51 жінка та один чоловік. Дослідження проводили онлайн за допомогою Google-форми, найбільше відповідей надійшло від мешканців Рівненської громади.

За словами юристки ГО «Центр підтримки громадських ініціатив «Чайка» Тетяни Мельник, кількість учасників не дозволяє вважати результати репрезентативними для всієї області, але вони вказують на конкретні проблеми, які потребують уваги державних установ, громад та організацій.

Одна з ключових проблем — комунікація після повідомлення про зникнення. Понад половина опитаних зазначили, що отримана інформація була нечіткою або не відповідала на їхні запити. Родичі часто не розуміють, до яких установ звертатися. Дослідники радять: разом із повідомленням про зникнення родині має надаватися зрозумілий алгоритм подальших дій. Як розповіла одна з дружин зниклого безвісти: «Перші два тижні я взагалі нічого не чула. Я зверталася, мені щось сказали, а я не розуміла, що вони говорять, ці люди».

Найбільше негативного досвіду взаємодії учасники мали з ТЦК та СП і військовими частинами — про це повідомили 10% опитаних. Найменше негативних оцінок отримала комунікація з Національною поліцією: 7% респондентів зазначили негативний досвід, тоді як 44% — позитивний. Порівняно з попереднім дослідженням ситуація дещо покращилася, хоча зміни відбуваються повільно.

Ще одна проблема — низька поінформованість про доступні послуги. 52% учасників не знали, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, зокрема на адвоката у судових справах. Третина опитаних зазначили, що інформацію про можливість отримання грошової допомоги вони отримали несвоєчасно.

Психологічної допомоги потребують приблизно 40% учасників, але частина людей не звертається по неї через брак інформації, сумніви у фаховості спеціалістів або страх осуду. Серед тих, до кого звертаються родини, — приватні психологи, сімейні лікарі, центри життєстійкості, громадські організації та центри психічного здоров'я.

Окремий блок дослідження стосувався ставлення суспільства. У відкритих відповідях люди розповіли про фрази, які завдають додаткового болю: «Ти вже знайшла?», «ти молода, знайдеш собі кращого», «може, собі кращого знайшов» або припущення, що людина «десь валяється». Травмують і розмови про ухилення від мобілізації. Як зазначила Тетяна Мельник, інформація від побратимів про можливу загибель не завжди достовірна — були випадки, коли людину вважали загиблою, а вона виявилася живою. «Не можна так людям це озвучувати, тому що надія — це те, що тримає ці сім'ї. Це життя. Потім, що ще дуже тривожить, травмує — надмірна цікавість людей. Тут теж не можна перебирати і треба бути толерантним. Треба всім нам вчитися ось цієї культури спілкування», — наголосила вона.

За результатами дослідження організатори сформували рекомендації: удосконалити систему інформування родин від моменту зникнення, зробити інформацію зрозумілою та покращити комунікацію між установами. Також пропонують створити у Рівненській громаді окремий простір для спілкування родин, де можна було б отримувати психосоціальну та правничу підтримку. «Чайка» планує шукати фінансування для цієї ініціативи. Третій напрям — робота із суспільством, формування культури толерантного спілкування з родинами зниклих безвісти, зокрема починаючи з дитинства.

Якщо ви опинилися в подібній ситуації, знайте: ви маєте право на безоплатну правничу допомогу та психологічну підтримку. Не соромтеся звертатися до фахівців — інформація про ваші права може стати першим кроком до полегшення.