Половина котів у хмельницькому притулку — з прифронтових територій: як подарувати їм дім

У притулку громадської організації захисту тварин «Врятуй життя» у Хмельницькому нині перебувають 60 котів. Половину з них привезли зооволонтери з прифронтових територій під час останньої евакуації. За словами керівниці притулку Олени Голубничої, це коти із Сумської області, Харківщини та Донеччини. Усі вони здорові, стерилізовані й вакциновані.

«Вони у нас дружні. Ми їх прилаштовуємо, і багато хто вже знайшов родини. Тут є котики із Сумської області, Харківщини, Донеччини. Усі здорові, стерилізовані та вакциновані. І всі шукають добрі руки», — розповідає пані Олена.

Якщо ви давно міркуєте про те, щоб узяти кота, зараз слушний момент. Ось кілька практичних кроків.

Приїдьте до притулку й познайомтеся з тваринами особисто. Тут прилаштовують і дорослих котів — за досвідом Олени Голубничої, саме їх беруть частіше, бо вони вже привчені до лотка, вакциновані та адаптовані до життя в родині. Це особливо зручно, якщо ви не готові до клопотів із кошеням.

Друга частина котів потрапила сюди за інших обставин. «Ми не можемо перевищувати ту кількість котів, яка у нас є. Але іноді трапляються випадки, коли нам підкидають тварин під ворота. Бувають і кричущі випадки: наприклад, у мороз на зупинці залишили кицю. Іноді пожаліємо — забираємо. А загалом намагаємося брати тварин із прифронтових територій, бо там катастрофічна ситуація», — пояснює керівниця.

Новоприбулих тварин тримають в окремому будинку на карантині. Ще два будинки приймають підопічних. А ще тут живе місцевий пес-старожил — його звуть Шурік. «Це наш дядя Шурік. Він уже дуже старий, йому понад 18 років. Ми знайшли його вже дуже стареньким, і він живе у нас кілька років», — каже Олена Голубнича. Пес мешкає разом із котами, бо тут тепліше, ніж у вольєрі.

Організація опікується тваринами вже 16 років. За словами пані Олени, тут рятують збитих, хворих, покалічених, сліпих і старих собак — таких більша половина. Нині у притулку 200 собак. Серед них — службова собака Брая, яка розуміє лише німецьку мову. «Спочатку ми взагалі не могли зрозуміти, чому вона не знає жодної команди. Потім я зрозуміла, що, як службова собака, вона знає команди німецькою. Я почала говорити до неї німецькою — і вона розуміє», — згадує вона.

Собак прилаштувати складніше, ніж котів, тож якщо ви готові взяти додому саме собаку — ви зробите особливо важливу справу. А ще майте на увазі: що більше тварин знайдуть родину, то більше евакуйованих зможуть прийняти тут надалі. Притулок утримують за рахунок донатів, і постійно потрібен корм: собаки за день з'їдають чотири з половиною мішка.

Отже, якщо ви хочете допомогти — приїдьте познайомитися з котами чи собаками, підтримайте притулок донатом або кормом. Кожна прилаштована тварина звільняє місце для наступної, яку ще тільки врятують із прифронтової зони.