Адаптивний спорт у Житомирі: як ветеранам повернути жагу до життя

Чи знаєте ви, що спорт може стати не лише фізичним, а й психологічним порятунком після війни? У Житомирі 21 серпня відбувся Всеукраїнський фестиваль адаптивного спорту та ветеранської єдності, який об’єднав понад півтори сотні учасників: ветеранів, їхні родини, фахівців із реабілітації та представників громадських організацій. Захід організували Представництво Фонду міжнародної солідарності в Україні разом з Агенцією масового спорту України.

Упродовж дня на базі спорткомплексу Житомирського обласного спортивного ліцею учасники випробовували себе у стрільбі з лука, боксі, джиу-джитсу, гольфі, настільному тенісі та петанку. Це не просто змагання — для багатьох це крок до повернення до активного життя.

Серед учасниць — Євгенія Дарзовська, ветеранка російсько-української війни, яка воювала з 2015 до 2023 року. Нині вона працює психологинею у центрі психосоціальної підтримки і допомагає побратимам долати стреси. «Я прийшла в професію, щоб допомагати нашим хлопцям боротися з психологічними стресами. Вони зараз приходять з війни, і їм потрібна дуже психологічна допомога», — поділилася жінка. Вона переконана: адаптивний спорт дає ветеранам змогу реалізувати себе, підняти бойовий дух і відчути жагу до життя. Цього дня Євгенія також виборола невелику медаль.

Олександр Доброжанський приїхав на фестиваль із Березівської громади Одеської області. Він — ветеран бойових дій 2014–2016 та 2022–2024 років. Чоловік чесно зізнається: багато ветеранів досі почуваються непотрібними, тож такі заходи — хоч і невелика, але важлива підтримка. «Те, що робиться цей захід, це капля в морі, але я хочу сподіватися, що це перша капля. І таких крапель буде більше. Тому в мене зовсім немає бравади, але мене радує той тренд, в якому рухається наша країна, це розвиває надію», — зазначив Олександр.

Окрім змагань, учасники могли пройти ознайомчі тренування та спробувати себе у різних дисциплінах. У межах фестивалю провели й «Героїчний комплекс» — на вшанування пам’яті Героя України Василя Поліщука, військовослужбовця 30-ї окремої механізованої бригади, який загинув 27 серпня 2022 року. Його дружина Ольга Алексійчук, офіцерка психологічної підтримки, розповіла, що у перший день повномасштабного вторгнення Василь із побратимами підписав прапор. Його фразою було «Не ридать, а здобувать». «Я думаю, що в контексті останніх подій ця фраза стала набагато гучніша і зрозуміліша для багатьох. Вона поєднує минуле з теперішнім і як ніколи показує, що століття ми боремося проти одного ворога», — сказала Ольга.

Чому це важливо для вас? За словами керівника Представництва Фонду міжнародної солідарності Павла Коста, такі фестивалі — дієвий інструмент фізичного та психосоціального відновлення. Представництво вже допомагає створювати Центри психосоціальної підтримки, де ветерани, їхні родини та переселенці можуть отримати безоплатну допомогу. Нині мережа налічує 18 центрів у 5 регіонах України, зокрема цьогоріч відкрили 4 центри на Житомирщині.

Олександр Божок, заступник директора Агенції масового спорту України, додає: важливо почути самих ветеранів, щоб зрозуміти, як підтримувати їх далі. Агенція вже відкрила 260 адаптивних клубів, які отримують грантову підтримку.

Тож якщо ви або ваші близькі повернулися з війни — не соромтеся шукати спортивні спільноти у вашому регіоні. Адаптивний спорт допомагає не лише відновити фізичну форму, а й повернути відчуття потрібності, сили та віри у власне майбутнє.