100-річна хата-мазанка на Волині: як родина перетворює її на простір для майстер-класів

Ви знаєте, що в традиційній українській хаті-мазанці може бути не лише затишно, а й прохолодно влітку та тепло взимку? Саме це відкрила для себе родина Дащуків, коли взялася відновлювати оселю своєї бабусі Ніни у Жидичині на Волині. Цій хаті понад сто років, і вона досі зберігає унікальні риси будівництва.

Бабусю Ніну родина згадує з теплом: вона була переселенкою з Холмщини, разом із родиною виїхала із села Сагринь, яке згодом повністю знищили. У Жидичині вона оселилася, і ця хата понад пів століття була її домом. Тут і досі зберігаються родинні реліквії, зокрема велика шафа, яку бабусі передали як придане від матері перед весіллям.

Коли родина у 2022 році приїхала до хати, вони помітили, що зі стін обсипається штукатурка. Знявши її, побачили дивовижне: у стінах чітко проглядаються елементи колосся. Виявилося, що хату побудували за технологією валькованих стін: довгу житню солому змішували з глиною, формували з цієї суміші валики й укладали їх у стіну "ялинкою". Як пояснює архітектор Тарас Пахолюк, такий метод використовували понад сто років тому, щоб конструкції добре зчіплювалися між собою і до них надійно кріпилася штукатурка.

Стіни цієї хати сягають понад 60 сантиметрів завтовшки. Саме тому, за словами власниці Юлії Дащук, улітку в приміщенні прохолодно, а взимку для обігріву потрібно зовсім небагато енергії. Родина вважає, що такі традиційні технології можуть бути корисними і для сучасного будівництва, зокрема під час відбудови України.

Для Дащуків ця хата стала не просто архітектурною цінністю, а справою, яка об'єднала всю сім'ю. "Цей простір став такою точкою, яка згуртувала нашу сім'ю. Хтось займається благоустроєм території, хтось – загальним управлінням, хтось – маркетингом, але ми всі об'єднані довкола нашої спільної пам'яті", — ділиться Юлія.

Майбутній простір уже отримав назву "Долівка" — так називали глиняну підлогу в традиційній хаті-мазанці, що була мовчазним свідком родинного життя: від перших кроків дітей до весіль. Родина пройшла менторську програму в межах швейцарсько-українського проєкту "Згуртованість та регіональний розвиток" і цього року отримала грант на реставрацію.

До кінця жовтня тут планують завершити реставраційні роботи, попрацювати з ремісниками та провести перші майстер-класи. В інтер'єрі хочуть максимально зберегти автентичність: навіть планують відновити старі дерев'яні вікна замість пластикових. Локація розташована за три кілометри від Жидичинського монастиря, поруч є ставок та зелена територія.

Юлія радить: якщо у вас є старенькі бабуся чи дідусь або у вашому селі живуть старші люди — не соромтеся розпитувати їх про історії. "Вони з превеликим задоволенням будуть ділитися історією", — каже вона. Можливо, саме так ви відкриєте для себе скарб, який захочете зберегти для наступних поколінь.