Столітня хата-мазанка на Волині: онука відновлює оселю бабусі

Чи замислювалися ви, що робити зі старою родинною хатою, яка дісталася у спадок? Юлія Дащук вирішила не просто зберегти оселю, а перетворити її на простір локальної культури.

Бабуся Ніна приїхала до Жидичина з Холмщини понад пів століття тому. Саме тут почалося нове життя її родини — народжувалися діти, гуртувалася сім'я. Тож для онуки ця хата — не просто будівля, а символ родинних традицій і зв'язку з корінням.

«Ми її хочемо зберегти. Це про сімейні традиції і дослідження свого коріння. Знаючи їх, будемо розуміти, хто були наші предки. І це як дерево. Чим міцніше в нього коріння, тим він стійкіший під хвилею усіх викликів, бурь», — ділиться Юлія.

Поштовхом до реставрації став випадок: одного дня обвалилася частина лицьової штукатурки, і за нею відкрився оригінальний орнамент — щільні шари соломи, перемазані глиною. У такій техніці оздоблена вся хата. «Це дуже унікально. Я нічого подібного раніше не бачила. Оце стало поштовхом до того, що ми маємо зрозуміти цю технологію. Але найголовніше — спробувати відтворити, як це було», — розповідає власниця.

Юлія не лише хоче зберегти оселю, а й відкрити її для людей. Вона виграла грант у програмі «Теплиця ідей» за фінансової підтримки Швейцарії. Сума гранту — близько 400 000 гривень, власний внесок — 10%. Більша частина коштів піде на внутрішні ремонтні роботи.

У відреставрованій хаті планують облаштувати відкритий публічний простір для ретритів, навчань, майстер-класів і ментального розвитку. Також закуплять меблі для проведення заходів. Зараз разом із майстрами Юлія думає над заміною вікон на дерев'яні конструкції, щоб зберегти автентичність.

«Бабуся завжди хотіла повернутися. Повернутися додому. Пам'ять про ці події, про ці всі речі, її треба зберігати», — каже онука.

Роботи планують завершити у жовтні 2026 року. Тож якщо ви теж мрієте відновити стару родинну оселю — не бійтеся шукати грантову підтримку та перетворювати спадщину на живий простір для громади.