«Жінка на селі — велика сила»: як жительки Бубнова на Волині тримають громаду

У селі Бубнів на Волині залишилося обмаль чоловіків — багато з них зараз на фронті. Тож увесь сільський клопіт ліг на жіночі плечі: і господарство, і родина, і волонтерство. Директорка місцевого будинку культури Леся Степанюк каже, що жінки не цураються жодної роботи: «Жінки стають і до трактора, жінки стають на полі до роботи. Допомагають все діти і жінки водять автомобілі. Жінка на селі — велика сила».

Праця на землі тут межує з творчістю, яка допомагає триматися. В Оксани Артемок на війні понад чотири роки рідний брат, пів року тому мобілізували сина, а два роки тому зник безвісти зять. Жінка розповідає: «Треба виорати, треба посіяти, бо це є село, ми з того трошки живемо. Щоб трошки відволіктися від тих таких страшних думок, які бувають і вечорами, то роблю ляльки-мотанки».

Інші жительки теж знаходять своє діло. Віта Баранович навчає дітей розписувати вітраж — щоб малеча мала можливість реалізуватися вдома, у селі. А в хаті Лариси пахне свіжою випічкою: жінка щойно дістала з печі короваї й каже, що попри війну життя триває, адже молодь одружується. Поруч — її мама Софія, якій 85. Вона вишиває: «Не втомлююся. Забуваю про все. О, вишивала. На фермі робила і вишивала, і буряки дзябала, все робила. І городи мали. Так, як в селі».

Об'єднав жінок храм — саме звідти почалася їхня спільна волонтерська справа. Згодом з'явився жіночий клуб «Крила», розповідає Алла Войтюк, яка також працює в місцевому самоврядуванні. «Ми збиралися в дитячому садочку, ми пекли. Пекли, смажили, варили. По сусідах носили вареники. Носили, возили у військові частини, переймалися тим всім, щоб швидше була перемога», — згадує вона.

За її словами, громада збирає гроші й на техніку для військових — уже придбали дрони. Долучається й місцевий священник: має власну пасіку та передає військовим мед, аби ті «відчули запах рідної домівки». Не стоять осторонь і церковний хор: разом збирають кошти та колядують. Минулого року жінки наколядували 56 тисяч гривень — 10 тисяч залишили на потреби храму, решту передали на ЗСУ.

Коляда у Бубнові вже стала традицією, і місцеві чекають тієї пори, коли вона лунатиме. Священник Василь каже, що жінки «несуть на плечах громаду», бо відчувають силу за своїми плечима. А тим часом село готує нову партію допомоги на передову — планують зібрати орієнтовно 60 посилок із теплим одягом і дитячими малюнками.

Коротко: у Бубнові жінки поєднують щоденну сільську працю з волонтерством і творчістю. Вони випікають, шиють, вишивають, навчають дітей, збирають кошти й споряджають посилки на фронт — і саме так тримають свою громаду.