«Їла, щоб захиститися»: Роксан Ґей про тіло, сором і шлях до себе

Чи доводилося вам коли-небудь відчувати, що ваше тіло — не союзник, а суддя, який виносить вирок ще до того, як ви скажете хоч слово? Американська письменниця і професорка гаїтянського походження Роксан Ґей знає цей стан не з чуток. У своїх мемуарах «Голод. Мемуари (мого) тіла», які отримали премію Lambda Literary Award у категорії «Бісексуальний нонфікшн», вона розповідає, як їжа стала для неї способом виживання після пережитого в дитинстві сексуального насильства.

Роксан ділиться, що її найбільша вага сягала 262 кілограмів при зрості 190 сантиметрів. Цю цифру вона почула в Клівлендській клініці у Вестоні, штат Флорида, куди приїхала з батьком, аби дізнатися про можливість шунтування шлунка. Лікарі описували переваги операції, але водночас попереджали про ризики: випадання волосся, синдром швидкого спорожнення шлунка, можливі ускладнення. Вартість такого «щастя» складала 25 000 доларів, і після інструктажу Роксан отримала вердикт — «ідеальна кандидатка».

Проте батько порадив їй не поспішати з операцією, запропонувавши спершу контролювати харчування та тренуватися двічі на день. Тоді вона погодилася, але вночі, переглядаючи брошури з фотографіями «до» і «після», зрозуміла, що сором за власне тіло — це глибша рана, ніж вона думала.

Ґей пояснює: багато медичних критеріїв, зокрема індекс маси тіла (ІМТ), встановлені довільно. У 1998 році норма ІМТ була знижена до 25, що фактично подвоїло кількість людей з ожирінням. Однією з причин стало те, що «ціле число 25 легко запам'ятати». Слово «ожиріння» походить від латинського obesus — «наїстися до жиру», і воно часто звучить як звинувачення, а не медичний діагноз.

Авторка чесно зізнається: її історія — не про успішне схуднення чи силу волі. Вона почала їсти, щоб змінити своє тіло, бо вірила: неприваблива зовнішність відлякуватиме чоловіків і захистить від подальшого насильства. «Я знала, що більше не витримаю насильства, тому їла», — зізнається вона. Зайва вага стала її фортецею, способом зникнути з поля зору тих, хто міг би завдати болю.

Сьогодні Роксан важить приблизно на 70 кілограмів менше, але наголошує: вона досі огрядна і ніколи не буде мініатюрною. І це не поразка, а прийняття себе. Її книжка, яка вперше вийде українською у видавництві «Основи» в перекладі Ольги Вітер у листопаді 2026 року, — це запрошення замислитися: а чи не намагаємося ми схуднути, щоб догодити чужим очікуванням, замість того щоб почути власне тіло?

Головний меседж Роксан Ґей простий і водночас глибокий: ваше тіло — не вирок і не ворог. Це історія, яку ви маєте право розповісти без сорому. Іноді найсміливіший крок — не скинути кілограми, а дозволити собі бути, не виправдовуючись.