Ветеранів в Україні стане до 9 мільйонів: що держава має змінити вже зараз

Сьогодні в Україні понад 1,3–1,5 мільйона людей мають статус учасника бойових дій або ветерана війни — це 4–5% населення на підконтрольній території. Після війни разом із сім'ями їх стане 5–6 мільйонів, а за прогнозами World Economic Outlook — до 9 мільйонів осіб, тобто 26,5% громадян у 2030 році. Лікування поранень — лише перший крок: головний виклик у тому, щоб колишні військові повернулися до самостійного життя, роботи й забезпечення власних родин.

Наприкінці 2024 року уряд затвердив Стратегію ветеранської політики до 2030 року з операційним планом на 2024–2027 роки та Стратегію переходу від військової служби до цивільного життя до 2033 року. Реформа увійшла і до плану України для Ukraine Facility. Ексміністерка у справах ветеранів Наталія Калмикова зазначала, що це має наблизити країну до стандартів ЄС і НАТО. Проте на практиці підтримка залишається розрізненою: за даними Дослідницької служби Верховної Ради, у 2025 році сферу регулювали понад 20 законів, 13 указів Президента та понад 30 підзаконних актів. Офіс реформ Кабміну ще в січні 2025 року вказував на відсутність закону, який чітко закріпив би маршрут ветерана. Законопроєкти №13696 та №14265 відкликали, а альтернативний Кодекс №14265-1 станом на липень 2026 року перебуває у парламентському комітеті.

Через брак кадрів і слабку координацію між ТЦК, військовими частинами та цивільними органами ветеранам доводиться самостійно ходити між установами. Про це свідчать доповідь ОЕСР за 2026 рік, дослідження фонду «Право на захист» у п'яти областях і матеріали Лабораторії законодавчих ініціатив за червень 2026 року. Коаліція організацій «Ветеран Хаб», «Юридична сотня» та «Простір можливостей» наголошує: ухвалення стратегій без закріпленого механізму координації залишає людину один на один із бюрократією.

Іноземний досвід підказує кілька рішень. У США Міністерство у справах ветеранів об'єднує медицину (понад 1700 закладів), виплати та житлові кредити, працює програма Transition Assistance Program, стажування SkillBridge протягом останніх 180 днів служби та VA Solid Start, за якою держава тричі контактує зі звільненим — на 90, 180 та 365 день. У Великій Британії діє принцип «no wrong door»: людина може звернутися до будь-якої установи, і її зобов'язані перенаправити до потрібного сервісу без повторного збору документів. Ізраїль надає одноразову виплату та депозит на 5–10 років для навчання, житла чи бізнесу. Канада оцінює адаптацію у семи сферах — здоров'я, житло, фінанси, зайнятість, життєві навички, соціальна інтеграція та культурне середовище.

Окрема тема — підтримка родин. За даними дослідження ГО «Принцип» (2026 рік), держава покриває лише 21% реальної потреби у довготривалому догляді, а 65% завдань виконують родичі. Дослідження RAND у США показує, що доглядальники втрачають у середньому 4522 долари потенційного річного доходу, а 27% змінюють графік або звільняються. Звіт «За лаштунками турботи» на основі 19 інтерв'ю з 17 партнерками, матір'ю та сестрою військових свідчить: українські сім'ї часто втрачають одразу два джерела доходу — ветерана та родича, який за ним доглядає. На психологічну допомогу родинам у межах Постанови Кабміну №1338 на 2026–2028 роки передбачено по 166,712 млн грн щороку, але у 2025 році з запланованих 35 тисяч осіб послугу отримали лише 9595 (27%).

На роботі теж є над чим працювати. За дослідженням Work.ua, Superhumans та FAM за 2026 рік, 74% ветеранів сприймають службу як частину кар'єри, 93% роботодавців наймали або розглядали таких кандидатів, а 78% ветеранів проходили співбесіди після служби. Водночас понад 38% залишають перше місце роботи менш ніж за три місяці, 49% компаній не готували колектив до повернення колеги, 26% провели лише розмову з керівником і тільки 8% організували спеціальне навчання. Половина ветеранів — 52% — вважають військовий досвід непотрібним для роботодавця, 44% не знають, як описати навички цивільною мовою, а 19% побоюються відмови через факт служби. Керівниця проєкту «Назустріч» у Work.ua Анастасія Розлуцька наголошує: бізнесу варто запитати себе, що саме у компанії можна змінити вже цього тижня для адаптації ветеранів.

Держава компенсує роботодавцям 1,5 мінімальної зарплати та до 120 тисяч гривень за облаштування робочого місця для особи з інвалідністю. Для ветеранського бізнесу за програмою «Власна справа» станом на липень 2026 року виділено понад 3,3 тисячі грантів до 1 млн грн, Ощадбанк пропонує «Бізнес 450» з кредитами до 5 млн грн, а ПриватБанк запустив «Ветеранське підприємництво». У бюджеті-2026 на ветеранську політику передбачено майже 19 млрд грн — на 6,3 млрд більше, ніж торік: 5,7 млрд на житло для осіб з інвалідністю I–II груп, 4 млрд на Національне військове меморіальне кладовище, 1 млрд на стоматологічну допомогу та понад 8 млрд на підтримку переходу до цивільного життя.

Щоб політика стала інвестицією у відновлення країни, варто звернути увагу на п'ять кроків. Оцінювати потреби ще до демобілізації — за прикладом американських TAP та SkillBridge, складаючи індивідуальний план переходу за 180 днів до звільнення. Запровадити принцип «немає неправильних дверей», коли перше звернення до ЦНАПу, лікарні чи служби зайнятості запускає єдиний маршрут без повторного збору довідок. Провести стрес-тест системи, змоделювавши сценарії одночасної демобілізації. Розділити оцінку потреб ветерана та доглядальника: якщо родич не може доглядати, надавати професійного асистента, щоб сім'я не втрачала дохід. І вимірювати успіх реформи не кількістю виданих пільг, а збереженим здоров'ям, постійною оплачуваною роботою та рівнем автономії людини.

Коротко: ветеранська політика в Україні поки що розпорошена між десятками документів, а найбільше навантаження лягає на родини. Орієнтир — не статус і пільга, а спроможність людини жити самостійно: робота, здоров'я, підтримка близьких і зрозумілий маршрут від служби до цивільного життя.