Реабілітація після інсульту та травм у Дніпрі: як фахівці повертають людей до життя

Якщо ваша близька людина перенесла інсульт, травму чи поранення, ви напевно замислювалися: з чого починається шлях до відновлення і хто саме допомагає його пройти? У Дніпрі реабілітаційні послуги можна отримати у восьми міських закладах — п'яти лікарнях і трьох центрах первинної медико-санітарної допомоги. Загалом там працюють 446 фахівців: лікарі фізичної та реабілітаційної медицини, фізичні терапевти, ерготерапевти, медсестри, психологи, терапевти мови та мовлення.

Окремо в місті збільшили потужність відділення фізичної та реабілітаційної медицини — додали 20 ліжок для військовослужбовців. Тепер заклад має 50 стаціонарних реабілітаційних ліжок і сучасне обладнання. А ще він першим і поки що єдиним в Україні пройшов акредитацію та отримав сертифікат «Допротезна реабілітація пацієнтів з травматичними ампутаціями», затверджений Європейським союзом медичних спеціалістів.

Що робить ерготерапевт

Влада працює у відділенні понад чотири роки. За її словами, головне завдання ерготерапевта — навчити пацієнта елементарних, на перший погляд, дій.

«Я вчу пацієнтів чистити зуби, одягатися, виконувати все, що пов'язано з навичками самообслуговування, — розповідає фахівчиня. — Щоб після повернення додому, на роботу чи до свого хобі людина могла себе обслуговувати — самостійно або з допомогою. Якщо певну функцію неможливо відновити, ми адаптуємо або компенсуємо її».

Вона працює з пацієнтами після інсультів, травм і ампутацій, а також з ураженнями спинного мозку. Окремий і дедалі більший напрям — реабілітація військовослужбовців. «Дуже мотивує, коли людина наприкінці реабілітаційного циклу багато чого навчилася і прагне продовжувати заняття, пробувати щось нове», — каже Влада.

Навіщо потрібна психологічна підтримка

Клінічна психологиня Вікторія також працює переважно з військовослужбовцями. Прийшла в професію ще зовсім молодою — і зізнається, що перші роки були дуже важкими.

«Коли я тільки починала працювати з військовослужбовцями, мені було 19 років, — розповідає Вікторія. — Спочатку дуже важко, тому мені були потрібні супервізія та психотерапія, щоб зростати й бути достатньо стійкою поруч із ними. Військовослужбовці дуже чесні у своїх словах. Але важливо, що вони почуваються з нами в безпеці й можуть поділитися тим, що переживають».

Головною мотивацією психологиня називає можливість бути опорою для тих, хто цього потребує. «Я рада, що вони почуваються безпечно у моєму кабінеті, що їм стало хоча б трохи легше, — зазначає вона. — Просто бути поруч, коли їм погано, коли вони шукають довіри чи підтримки — це для мене найбільша мотивація».

Як повертають здатність рухатися

Поки одні фахівці навчають пацієнтів самообслуговування, а інші працюють з емоційним станом, є й ті, хто відновлює саму здатність рухатися. Цим займається фізична терапевтка Яна.

«Через наше відділення проходить дуже багато різних історій, — каже вона. — Це пацієнти з ампутаціями, мінно-вибуховими травмами, інсультами, спинномозковими травмами. Ми працюємо з усіма нозологіями. Найбільше мені запам'ятався пацієнт, якого ми вели після аварії. Він декілька днів перебував у комі, а потім, ще у реанімації, до роботи долучилися всі наші фахівці — психологи, терапевт мови і мовлення, фізичний терапевт та ерготерапевт. Це був довгий шлях, але зараз він веде повноцінне життя і виховує двох дітей. Я вважаю це чудовим результатом».

Як бачите, результат у реабілітації рідко буває заслугою одного спеціаліста. Ерготерапевти, психологи, фізичні терапевти та терапевти мови і мовлення працюють над кожним випадком спільно — і саме ця командна робота повертає пацієнтів до повноцінного життя. А ще — сила самих людей: навіть найменший щоденний крок уперед, попри біль і втому, стає для фахівців головним джерелом натхнення продовжувати свою справу.