«Переді мною — Безсонов»: Цихмейструк розповів про тренера, який повірив у нього

Колишній півзахисник Едуард Цихмейструк назвав Володимира Безсонова головним тренером своєї кар'єри. Розповідаємо, як фахівець вплинув на його шлях у великий футбол.
Чи буває, що одна людина змінює весь ваш шлях? У футболі таке трапляється часто: іноді досить, щоб хтось один побачив у тобі потенціал — і кар'єра йде зовсім інакше. Саме про такого наставника згадав колишній лівий вінгер Едуард Цихмейструк.
В інтерв'ю він зізнався, що шлях у великий футбол відкрив йому Володимир Безсонов. «Так, я завжди про це кажу. Саме Володимир Безсонов повірив у мене, побачив у мені футболіста й дуже багато допоміг. Його підказки, навіть невеликі, мали для мене величезне значення. Я багато чого в нього навчився. Тому завжди говоритиму: саме він повірив у мене як у футболіста», — сказав Цихмейструк.
Цікаво, що Безсонова як гравця він майже не застав: «Я не застав матчів за його участю – був ще замалий. Тому як футболіста пам'ятаю його переважно за фотографіями з матчів за київське Динамо та збірну СРСР».
А перша зустріч із наставником у Борисфені, за словами футболіста, була для нього справжнім шоком. «Та яка там розмова? Мені 20 років, переді мною – Безсонов! Тому стояв перед ним просто в шоці й, якщо чесно, не дуже розумів, що він мені говорить. Запам'ятав лише: «Будемо працювати». І все. А потім поїхали на збори».
Під керівництвом Безсонова Цихмейструк виступав за ЦСКА-Борисфен у 1994 році та за ЦСКА Київ з 1998 по 2000 роки — загалом 93 матчі, 13 голів і 13 результативних передач. Це найбільша кількість ігор під орудою одного тренера в його професійній кар'єрі. Загалом він грав за Бажановець, «дубль» Шахтаря, Вагонобудівник, Електрон, Антрацит, Медіту, Борисфен, вінницьку Ниву, Левскі, московський Спартак, донецький Металург, Маріуполь, Зорю, Ворсклу, Ірпінь, Макіївку, Єдність, Десну (Погреби) та національну збірну України.
Сам Безсонов окрім ЦСКА тренував Бориспіль, національну збірну Туркменістану, вінницьку Ниву, Зорю, ФК Харків та Дніпро.
Тож якщо шукати просту пораду в цій історії: цінуйте тих, хто дає вам шанс і вірить у вас на старті. І не соромтеся зізнаватися їм у цьому навіть через роки.






