Як син Каддафі купив собі кар'єру в Серії А: історія, що нагадує про ціну легких шляхів

Чи замислювалися ви, чому деякі люди отримують шанс, на який інші працюють усе життя? Історія третього сина лівійського диктатора Муаммара Каддафі — Аль-Сааді — нагадує: куплені можливості не замінюють справжньої майстерності.

Муаммар Каддафі правив Лівією 42 роки, з 1969 по 2011. У 27 років він очолив переворот, скинув короля Ідріса I, створив систему Джамахірії та націоналізував нафту, завдяки чому країна стала багатою. Він носив яскраві військові форми й мав жіночу охорону.

Аль-Сааді народився в 1973 році. У 27 років він вирішив стати професійним футболістом. Таланту не мав — тож брав клуби під контроль. Спершу став власником «Аль-Ахлі» з Тріполі, купивши собі місце на полі, згодом перейшов в «Аль-Іттіхад». Система працювала: судді ставили пенальті на його користь, суперники боялися грати жорстко, а коментатори розхвалювали гравця.

На старті кар'єри батько найняв легендарного Дієго Марадону особистим радником і тренером сина. Аргентинець порадив працювати над фізичною підготовкою, тоді ж у Лівію привезли канадського спринтера Бена Джонсона. Скільки вони заробляли — невідомо.

Згодом Аль-Сааді вирішив, що переріс місцевий чемпіонат, і захотів у «Ювентус». Диктатор купив через інвестиційний фонд частку акцій клубу, але головний тренер Марчелло Ліппі категорично відмовився брати його. Тодішній прем'єр Італії та власник «Мілана» Сільвіо Берлусконі, близький друг Муаммара, теж не захотів бачити Сааді в команді. За деякими даними, чиновник зателефонував президенту «Перуджі» Лучано Гауччі з проханням взяти Сааді для покращення відносин з Лівією. Влітку 2003 року Аль-Сааді Каддафі перейшов до Серії А.

«Берлусконі подзвонив мені і підбадьорив. Він сказав, що мати Каддафі в команді допомагає нам будувати відносини з Лівією. Якщо він грає погано — то грає погано. Нехай так і буде», — сказав Гауччі.

За два роки в «Перуджі» лівієць зіграв усього 15 хвилин у матчі проти «Ювентуса». Також він провалив допінг-тест на нандролон і отримав дискваліфікацію.

Колишній одноклубник Джей Ботройд розповів, яким той був футболістом: «Він був поганим — зовсім не хороший гравець. Але, чесно кажучи, він був мільярдером, тому ти якось захоплювався тим, що він хотів приходити тренуватися щодня. Він телефонував Дієго Марадоні з питань штрафних ударів, а також мав Бена Джонсона як фітнес-тренера. Він хотів купити всім Мерседеси. Я був типу: «Ти впевнений?» Він збирався замовити близько 30 Мерседесів для персоналу і всіх».

У 2005 році Каддафі перебрався до «Удінезе», де за сезон зіграв 10 хвилин, а через рік став гравцем «Сампдорії», де жодного разу не з'явився на полі. У 2007-му зав'язав із футболом і повернувся на батьківщину, займався бізнесом і жив розкішно.

У лютому 2011 року в Лівії почалася громадянська війна. Каддафі-молодший брав участь у придушенні протестів проти батька, командуючи частинами спецназу. 20 жовтня диктатора схопили в його рідному місті Сирті й убили. Після падіння режиму Сааді втік до Нігеру. Його затримали у 2014 році та звинувачували у злочинах під час громадянської війни і вбивстві футбольного тренера Башира аль-Ріяні у 2005 році (за цей злочин виправдали у 2018-му).

Каддафі просидів у в'язниці в Триполі майже 7,5 років і вийшов на волю у 2021-му. Зараз Аль-Сааді живе в Туреччині і публічно ніде не з'являється.

Ця історія — нагадування: справжній успіх будується на праці та таланті, а не на зв'язках. Куплені можливості можуть відкрити двері, але не втримають вас на полі, якщо немає чого показати.