Як допомогти рідним, які чекають з полону: досвід зустрічі в Анкарі

Коли звістки від близької людини немає місяцями, здається, що ти нічого не можеш вдіяти. Але приклад представниць родин українських захисників, які побували в Туреччині, доводить зворотне. Вони зустрілися з послом України, передали списки полонених і зниклих безвісти та порушили важливі питання. Як це може допомогти вам?

Посол України в Туреччині наголосив, що кожне звернення родин є надзвичайно важливим. Він зазначив: «Ваша місія вкрай важлива. В яку країну ви не приїхали, ви розповідаєте про військовополонених, про зниклих безвісти захисників України. І абсолютно правильно, що одним із головних завдань є не дати світу забути. Кожне ваше звернення, список, який ви передаєте, ми офіційно передаємо і просимо реагувати».

Що це означає на практиці? По-перше, не мовчіть. Розповідайте про свою ситуацію медіа, міжнародним організаціям, дипломатам. Ваш голос — це нагадування світу про людей, які досі в полоні. По-друге, передавайте списки та звернення через офіційні канали — посольства, омбудсманів. Їх обов’язково зафіксують і передадуть далі.

На зустрічі обговорили й проблему роботи Міжнародного комітету Червоного Хреста. Родини розповіли, що звільнені військові часто згадують спільне утримання з тими, хто досі не має офіційного підтвердження від МКЧХ. Тож важливо не лише чекати, а й активно цікавитися, чи внесена ваша людина до списків на обмін.

Окремо йшлося про можливість залучення міжнародних посередників. Україна вже порушує перед Туреччиною питання про візит турецького омбудсмана до наших полонених. Попередній омбудсман Шереф Малкоч відвідував місця утримання російських військовополонених в Україні, але росіяни не пустили його до наших хлопців. Нинішній омбудсман Мехмет Акарджа теж готовий до такої місії, однак згоди від російської сторони досі немає. Це ще один напрям, де ваші звернення можуть зіграти роль.

Посол, який сам пройшов полон, закликав не втрачати надії та продовжувати активності. А представниця однієї з родин додала: «Ми мусимо їх врятувати. Тому що, якщо вони не будуть врятовані зараз, на цьому етапі, після закінчення війни в них шансів врятуватися взагалі немає. Нелюдські умови утримання, повне порушення всіх прав, постійні приниження, тортури, відсутність елементарного для життя. Ті, хто повертаються з полону, часто не розповідають всієї правди, бо нормальній людині важко повірити в ті звірства, які чинять росіяни».

На зустрічі були представлені 16 військових підрозділів та громадських організацій, зокрема 115 ОМБр, 32 ОМБр, 14 ОМБр, 57 ОМПБр, 56 ОМПБр, 10 ОГШБр, 61 ОМБр, 71 ОАеМБр, 81 ОАеМБр, 95 ОДШБр, 125 ОВМБр, 79 ОДШТБр, 35 ОБрМП, 3 ОВМБр, 3 бригада оперативного призначення НГУ «Спартан» та ГО «Слідами тих, кого чекають». Якщо вашого підрозділу немає в цьому списку, це не привід мовчати — об’єднуйтеся з іншими родинами та дійте разом.

Пам’ятайте: кожен список, кожне звернення — це крок до повернення. Не зупиняйтеся, шукайте підтримки, використовуйте всі можливі канали. Ваша наполегливість може врятувати життя.