Насильство в дитячому таборі за кордоном: що робити батькам, аби захистити дитину

Кілька родин із Житомирщини звернулися до поліції: за їхніми словами, їхні неповнолітні діти зазнали сексуального насильства та погроз під час перебування в таборі за кордоном. Матері розповіли, що йдеться про дії з боку старших дітей, які жили з їхніми дітьми в одній кімнаті. Поліція нині проводить перевірку.

Одна з мам розповідає: за кілька днів після заїзду дитина почала просити забрати її додому. Спершу жінка подумала, що це туга за домом, і радила не нити. Але прохання повторювалися, тепер уже зі сльозами. «Від дитини я дізналася, що йшлося не просто про словесні образи чи якусь штурханину — йшлося про насильство сексуального характеру. Причому систематичне», — розповіла жінка. За її словами, старші діти заламували їй руки та вчиняли принизливі рухи сексуального характеру, а також обзивали.

Інша мати дізналася про те, що сталося, лише коли дитина повернулася додому. Спершу та відповідала ухильно — «ображали», потім зі сльозами. «Я сказала, що я — її мама, і мені, не соромлячись, можна розповісти про все», — згадує жінка. Лише після цього дитина поступово розповіла про принизливі дії сексуального характеру, які повторювалися перед відбоєм або зранку. За її словами, кривдники погрожували: якщо розповість дорослим, «її задушать».

Що варто тримати в голові батькам

Пильнуйте за змінами в поведінці. Якщо дитина раптом просить забрати її додому, стає замкненою, сумною або задумливою — не списуйте це на примхи. Запитайте обережно, без тиску, і дайте зрозуміти: ви на її боці.

Не допитуйте з подробицями. Про це просить і професор кафедри соціальної та практичної психології Житомирського держуніверситету ім. І. Франка Олег Мазяр. «Батькам тих дітей, які зазнали такої травми, я радив би бути обережними з частими розпитуваннями дітей про травмуючі події і не вдаватися в якісь подробиці щодо цих подій. Краще хай це зробить психолог», — каже він. За його словами, травма — це втрата довіри до світу, і згодом вона може повертатися порушеннями сну, настороженістю, емоційною нестабільністю.

Зверніться по фахову допомогу. Психолог допоможе дитині вбудувати цей досвід і рухатися далі — це важливіше, ніж намагатися самотужки «проговорити» все вдома.

Фіксуйте та заявляйте. Матері двох дітей написали заяви до поліції, клопочучи про покарання для кривдників і профілактичну роботу. Одна з них просила, щоб допит дитини проводили у спеціальному просторі та за участі психолога.

Знайте межі відповідальності. Адвокат Павло Єсін пояснює: булінг за законом — адміністративний проступок, а Кодекс України про адміністративні правопорушення діє лише на території України. Тож якщо подія сталася за кордоном і не переросла в кримінальне правопорушення, притягнути винуватця в Україні складно. За його словами, звертатися слід було до місцевої поліції або українського консульства. Якщо ж ідеться про відшкодування моральної шкоди — потрібен цивільний позов до суду та висновок психолога.

Коротко: уважно слухайте дитину, не змушуйте її переказувати подробиці, зверніться до психолога й не зволікайте із заявою. А якщо відпочинок був за кордоном — пам'ятайте про особливості юрисдикції.