Молоде подружжя з Тернопільщини про роботу в ритуальній службі

Подружжя з Тернопільщини вже кілька місяців допомагає людям організовувати поховання. Свою службу в Підволочиську Анна та Вадим Войцехови відкрили в січні цього року. Щодня вони приймають замовлення, підбирають необхідні речі, готують транспорт і супроводжують родини померлих.

Анна знайома з ритуальною справою ще з 15 років — її батьки теж працюють у цій сфері. «У 15 років я вже продавала першу свою труну самостійно, допомагала людям з організацією поховання», — згадує дівчина. Вадим тоді займався доставками та технічними питаннями.

Перед відкриттям власної справи молодята хвилювалися. «Було страшно, бо розуміли, що це відповідальна справа, що ми молоді й, можливо, не до кінця знаємо похоронні традиції», — розповідає Вадим. Перший робочий день запам'ятався курйозом: о 8-й ранку, ще до відкриття магазину, зателефонували люди, які вже стояли під дверима й потребували труну. Анна приїхала за 30 хвилин і дуже соромилася, що змусила людей чекати на морозі.

Іноді клієнти дивуються молодому віку працівників. Вадим згадує нічний дзвінок, коли чоловік попросив дати трубку батькам, не вірячи, що з ним розмовляє власниця. Попри це, подружжя організувало все швидко й якісно.

Найважче в цій роботі — емоційне навантаження. «Найважче — це бачити щодня біль людей та їхні сумні очі», — зізнається Анна. Вадиму спочатку було важко зустрітися поглядом із людиною, яка переживає втрату, та підібрати перші слова. З досвідом вони навчилися контролювати емоції та знаходити підхід до кожного.

«З людьми потрібно спілкуватися дуже обережно і спокійно, бо кожна людина на біль та втрату реагує по-своєму. Завжди хочемо вислухати і допомогти, щоб у важкий момент хоч трохи полегшити цей день», — пояснює Анна. Вадим додає: «Професія ритуальника — це не просто організація поховання. Певною мірою потрібно бути психологом: когось словесно підтримати, а з кимось — просто помовчати».

Працювати разом подружжю нескладно, кажуть вони. Спільна справа лише зміцнила їхні стосунки. «Ми розуміємо одне одного з пів слова, і в першу чергу це довіра. Я знаю, що ту роботу, яку я довірив Ані, вона зробить найкраще», — ділиться Вадим. Анна додає: «Взаєморозуміння, підтримка і, звичайно, любов — без любові ми б не змогли бути разом 24/7».

Подружжя планує розвивати справу й надалі. Окрім магазину в Підволочиську, вони мають прощальний зал у Волочиську, де родини можуть гідно попрощатися з близькими. «Ми себе бачимо в цій сфері через 5–10 років, завжди стараємося збільшувати перелік послуг і вдосконалювати себе», — підсумовує Вадим.