Діти постійно сваряться: 10 порад, як зменшити напругу в родині

Чи ловите ви себе на думці, що знову розбороняєте дітей через іграшку, місце за столом або чиюсь увагу? Певна кількість таких конфліктів — річ природна й навіть корисна: саме в стосунках із братом чи сестрою дитина вперше вчиться ділитися, домовлятися, відстоювати своє. Та коли суперечки стають щоденними, це виснажує і дітей, і вас.

Психологиня Сьюзен Алберс пояснює: конкуренція — основа суперництва між братами й сестрами, і не вся вона шкідлива. Вона може спонукати докладати більше зусиль. Проблема починається тоді, коли конкуренція переходить межі або коли її підживлюють самі батьки.

Причин для напруги чимало: черговість народження, різниця у віці та розвитку, низька самооцінка, сімейна динаміка (особливо у змішаних і прийомних родинах), різні темпераменти й інтереси, неоднакові правила для дітей, потреба в увазі, складні життєві обставини — розлучення, втрата, фінансові труднощі, а також проблеми з психічним здоров'ям.

Повністю припинити сварки не вдасться, каже фахівчиня, але зменшити напруження цілком реально. Ось 10 стратегій, які вона рекомендує.

1. Зберігайте спокій, коли втручаєтеся. Якщо дитина когось ударила, ще раз поясніть: насильство неприпустиме, а проблеми вирішують словами.

2. Не порівнюйте дітей, не віддавайте перевагу одному з них і не заохочуйте конкуренцію. Краще створюйте умови для співпраці та компромісів.

3. Проводьте час разом усією родиною. «Сімейні вечері, дні на природі та вечори з настільними іграми дають дітям можливість зблизитися та створити щасливі спогади. До того ж це час із вами, за який їм не потрібно конкурувати», — зазначає докторка Алберс.

4. Будьте прикладом. Діти вчаться ладнати, спостерігаючи за тим, як ви взаємодієте з друзями, родиною та партнером. Показуйте, як ділитися, і не соромтеся просити вибачення, коли конфлікт стався.

5. Цінуйте кожну дитину як особистість. Проводьте час із кожним наодинці за тим, що йому до вподоби, і подбайте, щоб у кожного був час побути самому.

6. Не вішайте ярликів. «Не зводьте дитину до одного слова чи характеристики, а називайте різні її досягнення, навички та риси. Замість того щоб казати: «Джейн – наша художниця», скажіть: «Джейн добре малює, турботлива і старанно навчається»», — радить фахівчиня.

7. Пам'ятайте: справедливість — це не завжди однаковість. Покарання й заохочення добирайте відповідно до потреб конкретної дитини, з огляду на її вік та інтереси.

8. Вислуховуйте обох. Замість пошуку винного посадіть дітей і спокійно поговоріть. «Запитайте дитину, що вона відчуває через конфлікт. Якщо вислухати точку зору кожної дитини, вони можуть відчути, що про них піклуються і сприймають їх серйозно. Навіть якщо ви не розв'яжете проблему, можливість виговоритися може допомогти заспокоїти ображені почуття», — каже Сьюзен Алберс.

Допоможуть запитання: що ти відчував, коли це сталося? Як цей конфлікт змушує тебе почуватися? Що б ти хотів, щоб брат чи сестра робили інакше? А що ти робитимеш інакше наступного разу?

9. Використовуйте сварку як урок. Покажіть, як знаходити компроміс, ділитися чи реагувати інакше. І не соромте дитину при її братах чи сестрах — це лише посилює ворожість.

10. Встановіть спільні правила. Зберіть усіх членів родини, дайте кожному висловитися, а тоді домовтеся про чіткі правила й повісьте їх на видному місці. «Так ви зможете посилатися на правило, а не визначати, хто з дітей «має рацію»», — пояснює Сьюзен Алберс.

Буває й так, що власних сил замало. Зверніться по допомогу, якщо конфлікти заважають дітям навчатися, займатися улюбленим або підтримувати стосунки; якщо ви переживаєте за безпеку дитини, але ситуація не настільки екстрена, щоб телефонувати 911; якщо підозрюєте проблеми з психічним здоров'ям; якщо сварки пов'язані з травматичним досвідом чи сильним стресом; якщо ваші спроби не дають результату.

«Психотерапевт може допомогти зрозуміти, як упоратися із суперництвом між братами та сестрами. Це означає визначити особисті межі кожної дитини, її стиль спілкування та тригери, а також зрозуміти, як працювати і з конфліктами, і з емоціями, які вони викликають», — радить лікарка. Якщо психотерапевта немає, почніть із педіатра дитини або шкільного психолога.

Коротко: сварки між дітьми неминучі, та ви можете зменшити їхню гостроту. Будьте прикладом, приділяйте увагу кожному окремо, не порівнюйте, вислуховуйте почуття обох і домовтеся про спільні правила. А якщо конфлікти заважають жити — не вагайтеся звернутися по фахову підтримку.