101 рік на Волині: історія Наталії Масловської, яка пішла за чоловіком у заслання

У селі Біличі на Ковельщині 17 вересня відсвяткувала свій 101-й день народження Наталія Масловська. Привітати її зібралася велика родина: п'ятеро онуків, 12 правнуків і двоє праправнуків.

Зараз поруч із Наталією Денисівною — її онука Світлана. За її словами, бабуся навіть у такому віці добре пам'ятає події свого життя, любить співати українські пісні й особливо радіє, коли приїжджають рідні. Від більшості домашніх справ жінка вже відмовилася через вік і самопочуття, але й досі любить виходити на подвір'я й сидіти на лавці біля будинку.

Дитинство Наталії Масловської почалося з праці. Вона народилася 16 вересня 1925 року в селі Рудня на Ковельщині. Мати померла рано, а після того як батько одружився вдруге, дівчині довелося змалку працювати.

Після війни Наталія вийшла заміж за односельця Степана, який був на рік старший. Згодом подружжя переїхало на Одещину. Там чоловіка репресували та відправили до Сибіру. Наталія не залишила його самого — разом із донькою поїхала за чоловіком у заслання.

Коли заслання завершилося, родина повернулася на Одещину й прожила там ще 12 років. Після цього подружжя вирішило повернутися на рідну Волинь. Чоловіка Наталії Денисівни вже багато років немає в живих. Довгожителів у родині Масловських раніше не було.

Попри те що жінка пережила смерть чоловіка та трьох дітей, сьогодні вона оточена турботою великої родини, яка приїхала привітати її зі 101-річчям.

Коротко: історія Наталії Масловської нагадує, що поруч із людиною похилого віку найважливіше — увага рідних. Дзвінок, спільні пісні, можливість просто посидіти разом на лавці — це те, що дає тепло й бажання жити далі.