101 рік у Біличах: історія Наталії Масловської, яка пішла за чоловіком у Сибір

17 вересня жителька села Біличі Ковельського району Волинської області Наталія Масловська відзначила 101-й день народження. Привітати її зібралася велика родина: п'ятеро онуків, 12 правнуків і двоє праправнуків.

Доглядає за Наталією Денисівною її онука Світлана. За її словами, попри поважний вік, бабуся добре пам'ятає події власного життя. Вона любить співати українські пісні й особливо радіє, коли до неї приїжджають рідні.

Від більшості домашніх і господарських справ жінка вже відмовилася через вік і стан здоров'я. Утім, досі любить виходити на подвір'я й сидіти на лавці біля будинку.

Життя Наталії Масловської почалося 16 вересня 1925 року в селі Рудня на Ковельщині. Дитинство було непростим: мати рано померла, а після повторного одруження батька дівчині довелося змалку працювати.

Після завершення війни вона вийшла заміж за односельця Степана, який був на рік старший. Згодом подружжя переїхало на Одещину. Там чоловіка репресували та відправили до Сибіру. Наталія не залишила його самого — разом із донькою вирушила за чоловіком у заслання.

Після завершення заслання родина повернулася на Одещину, де прожила ще 12 років, а потім вирішила повернутися на рідну Волинь. Чоловіка Наталії Денисівни вже багато років немає в живих. Довгожителів у родині Масловських раніше не було.

Попри те, що за своє життя волинянка пережила смерть чоловіка та трьох дітей, сьогодні вона оточена турботою великої родини.

Для порівняння: 100-річна американка Рубі Макналлі, про яку нещодавно писали ЗМІ, продовжує жити самостійно, водить автомобіль, готує собі їжу та регулярно гуляє пішки. На свій ювілей жінка втретє у житті стрибнула з парашутом. Макналлі народилася 19 серпня 1926 року в штаті Іллінойс, а дитинство провела у Вермонті. Десятиліттями вона працювала медсестрою, двічі була заміжня і двічі овдовіла. Має сімох дітей, яким зараз від 62 до 77 років. Довголіття є сімейною рисою: одна із сестер американки прожила 101 рік, двоє братів і сестра дожили до 90 років.

Отже, рецепта довголіття, однакового для всіх, не існує. В одному випадку це активність і самостійність, в іншому — тепло рідних поруч і лавка біля власного будинку. Але спільне в обох історіях одне: увага близьких і справа, яка тримає інтерес до життя.