Жінка-фермерка з Краснопілля: як врятувати батькову справу під обстрілами

Чи можна з нуля опанувати фермерство, коли поруч — лінія фронту, а на полях — уламки дронів? Дар'я Дейнека з Краснопілля доводить, що так, якщо мати сміливість і підтримку родини.

Дар'я п'ять років працювала лікаркою-лаборанткою в Сумах, але після загибелі батька, Івана Дейнеки, у серпні 2022 року стала перед вибором: продати господарство чи очолити його. Вона обрала друге, хоча й не мала досвіду, а попереду були жнива. Перші кроки давалися непросто: довелося найняти трактористів, які й навчили її керувати технікою, а з агрономічними питаннями вона зверталася до колег-фермерів.

Не всі сприймали жінку-керівницю серйозно. Дар'я розповідає про випадки, коли на полях знаходили залізні ланцюги, ломи та навіть зім'яте відро, яке пошкодило комбайн. Частину врожаю гречки хтось спалив, а заросле бур'янами поле соняшника ставало приводом для пересудів. Попри це, вона не боялася помилок, визнавала їх і шукала рішення.

З 2022 по 2025 рік Дар'ї вдавалося збирати врожаї з близько 60 гектарів землі. Вона зібрала команду з п'яти фахівців, а на себе взяла роль директорки. Важливою частиною роботи стала турбота про колектив: перед виїздом у поле вона готувала термос із кавою, бо один із трактористів без неї не міг почати роботу. У всьому їй допомагала мама, яка доглядала за донькою та готувала їжу для працівників.

Однак у 2024 році ситуація погіршилася. Через обстріли та евакуацію господарство скоротилося з майже 100 до 60 гектарів. Колишній тракторист пішов до війська, а нових фахівців знайти складно. Дар'я зізнається: востаннє бачила свої поля кілька місяців тому, а жнива зараз неможливі через небезпеку. Вона не хоче ризикувати людьми.

Попри все, Дар'я планує розвиватися: розглядає курси водіння вантажівки, автослюсарства чи зварювання. На її руці — тату з трьох колосків, які символізують зв'язок із землею та родиною. Ця історія — про силу духу, вміння адаптуватися та любов до справи, яку започаткував батько.