Самооборона, яку жінки передають далі: як працює мережа амбасадорок в Україні

Що робити, коли звичне «стоп» не діє, а поруч немає нікого, хто підкаже вихід? Саме з цього питання починається навчання із самооборони, яке ГО «Освічена ініціатива» проводить за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).

У ліцеї селища Олексіївка на Харківщині зібралися жінки та дівчата. Серед слухачок — 13-річна Інна (ім’я змінено з міркувань безпеки). Вона розповідає, що прийшла навчитися базових навичок, аби почуватися впевненіше у повсякденному житті. «Не завжди допомагає оце “стоп”. Іноді треба тому, хто дає дискомфорт, дати здачі…» — ділиться дівчина.

Курс триває вісім занять. За цей час учасниць вчать упевнено поводитися в умовах стресу, помічати небезпеку заздалегідь, відстоювати власні кордони й тренують базові техніки самозахисту — на випадок, коли ситуація загострюється. Такі тренінги вже відбувалися в Київській, Тернопільській, Харківській, Запорізькій, Херсонській, Одеській, Сумській, Волинській, Дніпропетровській, Чернівецькій та Миколаївській областях — і в обласних центрах, і у віддалених селищах.

Головна особливість програми в тому, що вона не тримається на приїзних тренерках. За кілька років вона переросла у модель «тренінг для тренерок»: після навчання й супроводу жінки з віддалених громад самі проводять заняття у своїх населених пунктах. «Після закінчення тренінгів у громаді залишається амбасадорка, яка передає навички самооборони іншим», — пояснює Анна Гарус, директорка молодіжної громадської організації «Освічена ініціатива». Амбасадорки Enlight отримують методичні матеріали, відеокурс і підтримку команди. Водночас вони не замінюють професійного тренера чи психолога: важливо розуміти межі власної компетенції та скеровувати людину до фахівця чи фахівчині, коли це потрібно.

Що саме передають далі

Методологія побудована не навколо набору ударів. Вона має три послідовні рівні: обізнаність, деескалація і фізичний захист. Учасниці вчаться розпізнавати ризики, працювати з дистанцією, голосом і поведінкою, а фізичні техніки — це вже наступний рівень, якщо уникнути ескалації не вдалося.

Результати помітні навіть у найпростіших формулюваннях. «У місті Люботин Харківської області амбасадорка описувала, як із дітьми працював простий алгоритм “СТОП — ДИСТАНЦІЯ — ВИХІД — ДОПОМОГА”. За її спостереженнями, діти швидко засвоювали прості кроки та вчилися співвідносити їх із реальними ситуаціями. 74-річна учасниця київської групи сформулювала результат ще простіше: після занять із самозахисту та психологічної підтримки вона знає, що “є певний план дій у небезпеці”», — наводить враження учасниць Анна Гарус.

Цьогоріч у програмі працюють 56 амбасадорів. Найбільше їх у Харківській області — 26, ще 13 — у Дніпропетровській, шість — в Одеській, по три — у Запорізькій, Київській та Миколаївській, а також по декілька в Херсонській, Волинській та Сумській областях. Вони організували групи, у яких навчили 817 жінок та дівчат віком від 6 до 80 років, а також 99 хлопців.

Війна змінює плани. «У Високопіллі Харківської області три заплановані групи були скасовані після обстрілів із міркувань безпеки. У Херсоні амбасадорка продовжувала діставатися безпечного простору для проведення занять у місті, де частина громадського транспорту не працює і зберігається постійна загроза атак. У Запоріжжі спортивний комплекс, де працював один з амбасадорів, був пошкоджений унаслідок обстрілу», — каже Сергій Семиволос, координатор програми амбасадорів самооборони ГО «Освічена ініціатива» та співавтор методології самооборони для жінок та дівчат.

За даними організації, з 2022 року заняття із самооборони відвідали понад 11 419 жінок і дівчат. Серед опитаних учасниць 91% відзначали підвищення впевненості, 96% — краще розпізнавання ознак насильства, а всі без винятку — отримані практичні навички захисту.

Аби така модель працювала, потрібні кілька умов: чітко визначений базовий рівень знань, стандартизована методологія, підтримка амбасадорки в подальшій роботі та розуміння, де закінчується її компетенція й починається робота фахівця. Такий підхід може стати прикладом і для навчальних закладів, які хочуть після тренінгу сформувати активну спільноту, що поширюватиме знання далі — зокрема за допомогою відеокурсу для трьох вікових груп у соцмережах організації.

Анна Гарус наголошує: амбасадорська модель не замінює професійних тренерів і тренерок. Її цінність у тому, що вона допомагає не забути набуті знання, а поширювати й поглиблювати їх.

Коротко: якщо ви хочете, щоб навички самооборони залишилися у вашій громаді, варто не лише пройти курс, а й стати тією, хто передає знання далі — з опорою на просту послідовність «обізнаність — деескалація — фізичний захист» і з готовністю вчасно скеровувати людей до фахівців.