Як правильно підтримати родини загиблих і зниклих безвісти: поради психологині

26 липня 2026, 07:55 ·1198 слівредакція

Чи знаєте ви, що звичне «тримайся» може завдати болю? Психологиня Марія Петришин пояснює, які слова й дії справді допомагають тим, хто переживає втрату або невизначене очікування.

Коли ми хочемо підтримати людину в горі, часто кажемо «тримайся» або «все буде добре». Проте психологиня Марія Петришин застерігає: такі фрази знецінюють переживання. Натомість вона радить бути поруч без зайвих слів, а якщо говорити — то щиро.

Ось кілька простих кроків, які стануть справжньою опорою.

**1. Забудьте про «правильне» горювання** Кожна людина проживає втрату по-своєму. Немає єдиного сценарію: комусь потрібен рік, комусь — три. Не варто диктувати, коли «вже пора» повертатися до життя. Просто визнайте право близької людини на її власний темп.

**2. Уникайте токсичних фраз**n«Тримайся», «буває й гірше», «я тебе розумію» — це слова, які ранять, навіть якщо ви маєте добрі наміри. Особливо боляче чути «як ти?» формально, без готовності вислухати відповідь. Петришин зазначає: такі запитання з часом починають дратувати й віддаляти людину.

**3. Запропонуйте конкретну допомогу** Замість абстрактного співчуття краще сказати: «Я можу принести вечерю», «Ходімо разом до церкви», «Чи можна тебе обійняти?». Дайте людині право відмовитися — і не наполягайте. Головне — бути поруч, а не «витягувати» із горя.

**4. Будьте уважні до тих, хто залишився сам** Особливої підтримки потребують люди, які втратили єдину близьку людину й не мають інших рідних. Вони ризикують залишитися наодинці з болем. Обережно пропонуйте спільні зустрічі чи прогулянки, але завжди поважайте їхнє бажання побути на самоті.

**5. Пам’ятайте: час не лікує, але прожитий біль — так** Петришин наголошує: одужання настає не просто з плином часу, а коли людина інтегрує втрату в своє життя. Дозволяйте плакати, сміятися, тужити — це нормально. І не бійтеся звертатися по допомогу до психологів чи груп підтримки: це не слабкість, а турбота про себе.

**Резюме** Найкраща підтримка — це не слова, а присутність. Мовчання поруч, обійми з дозволу, конкретна допомога та повага до особистого простору. І головне: ніколи не кажіть «я тебе розумію», якщо самі не пережили такого досвіду. Просто будьте поруч — і це вже багато.