Як у Дніпрі повертають до життя після інсульту, травм і поранень

Реабілітація — це не лише про відновлення рухів. Це про повернення людини до самостійного життя: до звичних ранкових справ, роботи, хобі. І тут важливо не зволікати з пошуком допомоги.

Де шукати підтримку в Дніпрі

Сьогодні реабілітаційні послуги в місті надають у восьми закладах: це п'ять міських лікарень і три центри первинної медико-санітарної допомоги. Разом там працюють 446 фахівців — лікарі фізичної та реабілітаційної медицини, фізичні терапевти, ерготерапевти, медсестри, психологи, терапевти мови та мовлення.

Окремо розширили відділення фізичної та реабілітаційної медицини: додали 20 ліжок для військовослужбовців. Загалом заклад має 50 стаціонарних реабілітаційних ліжок і сучасне обладнання. А ще він першим і поки що єдиним в Україні пройшов акредитацію та отримав сертифікат «Допротезна реабілітація пацієнтів з травматичними ампутаціями», затверджений Європейським союзом медичних спеціалістів.

Чому важлива ерготерапія

Ерготерапевтка Влада працює у відділенні понад чотири роки. Її завдання — навчити пацієнта тих дій, які здоровій людині здаються дрібницями.

«Я вчу пацієнтів чистити зуби, одягатися, виконувати все, що пов'язано з навичками самообслуговування, — розповідає фахівчиня. — Щоб після повернення додому, на роботу чи до свого хобі людина могла себе обслуговувати — самостійно або з допомогою. Якщо певну функцію неможливо відновити, ми адаптуємо або компенсуємо її».

Вона працює з пацієнтами після інсультів, травм і ампутацій, а також з ураженнями спинного мозку. Окремий і дедалі більший напрям — реабілітація військовослужбовців. «Дуже мотивує, коли людина наприкінці реабілітаційного циклу багато чого навчилася і прагне продовжувати заняття, пробувати щось нове», — каже Влада.

Психологічна підтримка

Клінічна психологиня Вікторія також працює переважно з військовослужбовцями. Вона прийшла в професію дуже молодою і зізнається, що перші роки були складними.

«Коли я тільки починала працювати з військовослужбовцями, мені було 19 років, — розповідає Вікторія. — Спочатку дуже важко, тому мені були потрібні супервізія та психотерапія, щоб зростати й бути достатньо стійкою поруч із ними. Військовослужбовці дуже чесні у своїх словах. Але важливо, що вони почуваються з нами в безпеці й можуть поділитися тим, що переживають».

Головною мотивацією психологиня називає можливість бути опорою для тих, хто цього потребує. «Я рада, що вони почуваються безпечно у моєму кабінеті, що їм стало хоча б трохи легше, — зазначає вона. — Просто бути поруч, коли їм погано, коли вони шукають довіри чи підтримки — це для мене найбільша мотивація».

Фізична терапія: повернути рух

Фізична терапевтка Яна відновлює саму здатність рухатися. «Через наше відділення проходить дуже багато різних історій, — каже вона. — Це пацієнти з ампутаціями, мінно-вибуховими травмами, інсультами, спинномозковими травмами. Ми працюємо з усіма нозологіями. Найбільше мені запам'ятався пацієнт, якого ми вели після аварії. Він декілька днів перебував у комі, а потім, ще у реанімації, до роботи долучилися всі наші фахівці — психологи, терапевт мови і мовлення, фізичний терапевт та ерготерапевт. Це був довгий шлях, але зараз він веде повноцінне життя і виховує двох дітей. Я вважаю це чудовим результатом».

Головне — не залишатися з бідою наодинці

Фахівці наголошують: результат у реабілітації рідко буває заслугою одного спеціаліста. Ерготерапевти, психологи, фізичні терапевти та терапевти мови і мовлення працюють над кожним випадком спільно — саме ця командна робота повертає пацієнтів до повноцінного життя. А ще — сила самих людей: навіть найменший щоденний крок уперед, попри біль і втому, стає для фахівців головним джерелом натхнення продовжувати свою справу.