Львівщина прощається із вісьмома захисниками: хто вони

У середу, 27 серпня, у Львові та громадах області попрощаються із вісьмома військовими, які віддали життя за Україну. Серед них — семеро чоловіків, які загинули на передовій, та жінка, чиє життя обірвала хвороба.

Сергій Сухоруков із Шептицького захищав країну від початку повномасштабного вторгнення до серпня 2023 року у складі 710-ї окремої бригади Державної спеціальної служби транспорту. Його звільнили зі служби за станом здоров'я. Воїну було 50 років, він помер 25 серпня.

Володимир Олійник із села Павлів Радехівської громади служив стрільцем-помічником гранатометника десантно-штурмового відділення. До 28 липня 2026 року він вважався зниклим безвісти, однак стало відомо, що загинув 18 липня 2025 року під час виконання бойового завдання у Сумській області.

Василь Шпік, родом із села Суховоля, долучився до ЗСУ у 2023 році. Воював на Донецькому напрямку у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади, згодом — у 143-й окремій механізованій бригаді. Загинув 20 серпня поблизу села Набережне Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

Тетяна Кучерява народилася у селищі Шевченкове на Харківщині. У 2015 році вона стала першою жінкою-танкісткою в Україні, а у 2016-му обіймала посаду заступниці командира гуманітарного проєкту «Евакуація 200» — займалася ексгумацією, транспортуванням та передачею тіл загиблих військових їхнім родинам. Пізніше ділилася досвідом із курсантами Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Мала відомчі відзнаки Міноборони та Генштабу. Померла 26 серпня від хвороби.

Максим Іжов, уродженець Мукачева, у 2025 році став до лав ЗСУ. Воював на Донеччині у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади, вважався зниклим безвісти. Його не стало 11 жовтня 2025 року.

Василь Похмурський із села Відники служив вогнеметником у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Загинув 10 січня 2025 року поблизу Часового Яру на Донеччині, до останнього вважався зниклим безвісти.

Олександр Стефанів із села Смільне Золочівського району був механіком-водієм у 97-му окремому батальйоні підтримки. Його життя обірвалося біля села Кручик на Харківщині. Воїну було 46 років.

Любомир Коваль народився у Новояворівську. До ЗСУ долучився у жовтні 2025-го. Загинув 20 червня 2026 року на Донеччині під час виходу з бойових позицій.

Чин похорону відбудеться сьогодні, 27 серпня, об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла у Львові. Прийдіть вшанувати пам'ять героїв, якщо маєте змогу.