На Тернопільщині попрощалися з воїном Миколою Сидягою

Великобірківська громада провела в останню путь захисника України Миколу Сидягу. Як підтримати рідних полеглого Героя та чому важливо бути поруч у такі моменти — читайте далі.
У селищі Великі Бірки на Тернопільщині відбулося прощання з військовослужбовцем Миколою Сидягою, який загинув 19 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Угроїди Сумської області. Чоловікові було 57 років.
Микола Анатолійович служив єфрейтором, був механіком-водієм-оператором другого взводу протитанкових керованих ракет першої роти протитанкових ракетних комплексів військової частини А5015. Він став на захист України, її свободи та права на життя.
Провести Героя в останню дорогу прийшли рідні, друзі, побратими, односельці та небайдужі мешканці громади. Лунала тужлива мелодія оркестру, а священнослужителі Великобірківського деканату здійснили чин похорону.
У громаді з болем згадують захисника: «Разом із родиною плаче вся наша громада. Немає слів, здатних зменшити біль цієї втрати». Співчуття висловлюють мамі Ользі Павлівні, дружині Мирославі, дітям Юлії та Арсену, усім рідним, близьким, друзям і побратимам.
Як підтримати родину полеглого воїна? Важливо не лишатися осторонь: зателефонуйте, запитайте, чи потрібна допомога, запропонуйте конкретну підтримку — від продуктової допомоги до допомоги з оформленням документів. Присутність і щирі слова співчуття часто значать більше, ніж будь-які матеріальні речі. Пам’ятайте: ваша увага й турбота допомагають пережити найскладніші моменти.
Світла пам’ять про Героя назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав і любив.
Читайте також
Ще в розділі «Стосунки»
- «Комбатантський Хрест»: Волинь вшанувала родини полеглих героїв
- Прощання з родиною Воронових: як це було
- Усик про прощальний бій: не боюся завершення кар'єри, але повернення можливе
- Як не стати жертвою псевдоволонтерів: історія шахрайки з Буковини
- Як уберегти дітей від ракетного удару: трагедія родини Воронових






