Як вшанувати пам'ять загиблого захисника: історії з Тернополя

Чи замислювалися ви, як родини загиблих військових отримують їхні посмертні нагороди? Це завжди зворушлива і болюча подія, яка об'єднує рідних навколо пам'яті про героя. 28 серпня в Тернополі відбулося вручення нагород родинам загиблих бійців 44-ї окремої артбригади. Захід приурочили до Дня пам'яті захисників України, який відзначають 29 серпня.

Серед нагород — нагрудні знаки від Головнокомандувача ЗСУ та медалі від Міністерства оборони. Як розповів офіцер цивільно-військового співробітництва бригади Андрій Череватий, це 43 нагороди від Головнокомандувача та 12 від Міністерства оборони. Він наголосив, що для бригади важливо, щоб рідні бачили, як поважають і цінують подвиг кожного захисника.

Історії, які стоять за цими нагородами, — це історії кохання, мужності та невимовного болю. Наприклад, наречена 23-річного командира гармати Олександра Дезіка, Анастасія Дударенко, розповіла, що він загинув у травні 2022 року на Донеччині. Росіяни вдарили КАБами та касетними снарядами, коли Олександр був на позиції з двома найкращими друзями. Вона згадує його як неймовірно добру людину, яка завжди допомагала іншим, навіть бездомним тваринам. Разом вони були майже чотири роки, і її досі приймає мама загиблого, називаючи донечкою.

Інша історія — родина Романа Яцкова, який загинув 4 вересня 2023 року під Волновахою. Його син Юрій та матір Леся отримали нагороду. Леся розповідає, що Роман працював на землі, а коли треба було — пішов її захищати. Ще у 2014 році він пішов в АТО, відвоював рік, повернувся, одружився, виховував двох дітей. А у 2022 році знову пішов у бій. Син Юрій згадує тата добрим і сміливим.

Валентина Погар отримала нагороди свого 28-річного сина Сергія, який загинув у липні 2022 року. Він пройшов Чорнобиль, Київщину, а загинув під Бахмутом. Сергій закінчив Тернопільський економічний університет, дуже любив життя і мріяв про сім'ю. Його мама зізнається, що дуже важко, але мусиш змиритися з втратою.

Ці історії — нагадування про те, що за кожною нагородою стоїть людське життя, мрії та любов. Якщо у вашій родині є загиблий захисник, важливо знати, що держава не забуває про подвиг і завжди вшановує пам'ять через такі церемонії. Розпитуйте рідних, дізнавайтеся про нагороди, зберігайте історії — це наш обов'язок перед тими, хто віддав життя за Україну. Пам'ятаймо про героїв не лише в пам'ятні дні, а щодня.