Коко Шанель: 7 фактів, які надихають і досі

Коко Шанель — жінка, яка не просто змінила моду, а створила стиль, що не втрачає актуальності десятиліттями. Її життя було сповнене злетів і падінь, і саме з них варто повчитися стійкості та вмінню перетворювати біль на красу.

Один із найвідоміших символів — маленька чорна сукня. Виявляється, вона з'явилася як знак трауру за коханим Артуром Кейпелом, який загинув в автокатастрофі у 1919 році. Саме цей чоловік був для неї справжнім коханням, і саме від нього вона мріяла мати дитину. Але доля розпорядилася інакше: він одружився з іншою, а згодом трагічно загинув. Ця втрата стала поштовхом до створення сукні, яка досі є must-have у гардеробі кожної жінки.

Ще один цікавий факт — походження імені Коко. У юності Габріель підробляла співачкою в кабаре, де виконувала пісню "Ko Ko Ri Ko". Саме цей псевдонім закріпився за нею на все життя. А свій перший магазин капелюшків вона відкрила у 1910 році, і прості моделі власного виробництва миттєво стали хітом.

Важливо знати, що Chanel №5 з'явився завдяки парфумеру Ернесту Бо, з яким її познайомив великий князь Дмитрій Павлович. Коко попросила створити аромат для себе, і серед кількох варіантів обрала саме п'ятий. Тепер ці парфуми — класика, яку знають у всьому світі.

А ще Коко подарувала жінкам моду на засмагу. Після круїзу на лайнері вона повернулася з шоколадним відтінком шкіри і з'явилася на вечірці в Каннах. Це справило такий фурор, що заможні пані одразу побігли засмагати.

Історія Коко — це нагадування: навіть після великих втрат і криз можна повернутися сильнішою. Після десяти років у Швейцарії вона повернулася у моду, коли всі вважали, що її час минув. Перший показ провалився, але вона не здалася. Її фраза — "Якщо створену сьогодні модель ви не побачите на вулиці завтра — гріш їй ціна" — досі надихає.

Померла Коко у 88 років, 10 січня 1971 року, у готелі Ritz. Її поховали у Швейцарії. Сьогодні Дім Chanel очолюють Ліна Найр та креативний директор Матьє Блазі, і продажі лише зростають. Але головний урок її життя — не боятися йти власним шляхом, навіть якщо він здається неможливим.