101 рік на Волині: історія Наталії Масловської, яка поїхала за чоловіком у Сибір

16 вересня жителька села Біличі на Ковельщині Наталія Масловська відзначила 101-й день народження. Привітати її зібралася велика родина — п'ятеро онуків, дванадцятеро правнуків і двоє праправнуків.

Поруч із Наталією Денисівною — її онука Світлана, яка й доглядає бабусю. За її словами, пам'ять у ювілярки залишається доброю, вона любить співати українських пісень і щиро радіє, коли до хати приїздять рідні. Господарські справи довелося залишити через вік і здоров'я, та на подвір'я бабуся виходить охоче — посидіти на лавці біля дому.

Доля цієї жінки вмістила чимало випробувань. Народилася вона 16 вересня 1925 року в селі Рудня на Ковельщині. Мати померла рано, батько одружився вдруге — тож працювати Наталії довелося змалку.

У повоєнні роки вона вийшла заміж за односельця Степана, старшого від неї на рік. Згодом подружжя перебралося на Одещину. Там чоловіка вдруге репресували й відправили до Сибіру — і Наталія разом із донькою поїхала слідом за ним. Після заслання родина знову оселилася на Одещині, прожила там дванадцять років, а потім повернулася на рідну Волинь.

Чоловік Наталії Денисівни помер багато років тому. Довгожителів у її родині раніше не було. Попри втрату чоловіка й трьох дітей, сьогодні 101-річна волинянка оточена любов'ю великої родини.

Що з цієї історії можна взяти для себе? Передусім — не залишати старших наодинці з їхніми спогадами: розпитуйте, записуйте, приїздіть. Пам'ять про родину — це те, що тримає людину. По-друге, не відмовляйте літнім батькам і бабусям у маленьких радощах: лавка біля двору, улюблена пісня, гості за столом варті більше, ніж ідеальний порядок у хаті. І по-третє, бережіть свої родинні історії — вони варті того, щоб їх знали і діти, і правнуки.

Наталія Масловська — приклад того, як сила духу й тепло близьких допомагають пройти найважчі дороги й дочекатися поважного віку в колі тих, хто любить.