Фермер із Чернігівщини розповів про тиск у справі проти Януковича та «Газпрому»

Що робити, якщо ваше майно постраждало від російських військових, а суд іде роками? Досвід Вадима Мінєвського з Чернігівщини показує: шлях довгий, але його можна пройти — і варто розуміти, з чим доведеться зіткнутися.

Історія цієї родини почалася навесні 2022 року в селі Іванівка. До 7 березня чоловік залишався на фермі й доглядав худобу, хоч навколо постійно стріляли. Того дня російські військові почали облаштовувати позиції поблизу. Танком вибили ворота ангару, помітили собаку подружжя та вбили його, згодом почали вбивати й свиней. Вадим намагався вибратися через горище, але його помітили з дрона й погналися. 10 березня він дістався сусідньої Слободи, далі — села Буди, де зустрів українських військових, а 12 березня попрямував до Куликівки. На ферму зміг повернутися лише 1 квітня: там були вбиті тварини, тіла російських військових і українських цивільних.

За моральну й матеріальну шкоду родина подала позови — зокрема до президента-втікача Віктора Януковича, «Газпрому», Російської Федерації, Євгена Гінера та Марини Ярославської (за статтею Forbes Ukraine, вона дружина Гінера). Відповідачі мають сплатити, за вимогами позивачів, по 500 тисяч євро моральної шкоди дружині й двом дітям та близько мільйона доларів моральної й майнової шкоди чоловіку. Справу розглядає Чернігівський районний суд.

На засідання приходить адвокат лише однієї відповідачки — Марини Ярославської. Після засідання 18 вересня Вадим Мінєвський розповів, що представник Ярославської Руслан Гуцол пропонував відмовитися від вимог до його довірительки. «Руслан Гуцол запропонував нам відмовитися від позовних вимог у частині його довірительки. І за це він сказав, що вони підтримають наш позов і вимоги до інших відповідачів, а саме до Гінера Євгена Ленноровича. В іншому випадку звучали погрози, що вони щось на нас будуть "копати" і ми не виграємо цього позову», — сказав він.

Гуцол заперечує тиск: «Позивачі можуть розцінювати це як завгодно, але це з тиском не має абсолютно нічого спільного. Жодних погроз не було. Ви що? Які погрози? Про те, що вони не виграють позов до нас, я дійсно говорив, але це було пов'язано з тим, що ми вважаємо позов до нас завідомо безпідставним». За його словами, відмова від позову в частині Ярославської дала б суду змогу зекономити час і розглянути справу швидше, адже серед усіх відповідачів активну участь бере лише вона. Щодо підтримки вимог до інших відповідачів він зазначив: «Ми не стаємо на захист інших відповідачів — ми захищаємо виключно свої інтереси».

Вадим Мінєвський припускає, що пропозиція з'явилася через побоювання: у письмових поясненнях, каже він, відповідачі фіксували, що рішення на користь позивачів можуть використати в інтересах усіх громадян України. «Так це що, всі українці зможуть подавати до суду на підсанкційних осіб? Так! Бінго! Саме це і є ціль цієї дороги, якою ми пішли, щоб довести, що всі українці є постраждалими, що вони мають мати статус постраждалих осіб — незалежно від того, наскільки вони постраждали. А вже в суді вони мають доводити ступінь цього», — пояснив він.

Свою позицію щодо пропозиції він окреслив так: якщо представник відповідачки справді підтвердить її готовність свідчити проти Гінера чи інших відповідачів, визнати провину й пояснити свою причетність, родина готова розглянути такий варіант.

Що з цього корисно взяти вам, якщо ви теж постраждали від війни? По-перше, фіксуйте все: дати, обставини, свідків, фото й відео — саме з таких деталей потім складається позов. По-друге, не погоджуйтеся на усні «домовленості»: будь-які пропозиції щодо відмови від вимог варто обговорювати лише письмово й з адвокатом. По-третє, пам'ятайте, що ваша справа може стати важливою не лише для вас, тож варто виважити, чи не змінить відмова від частини вимог загальну картину.

Коротко: історія Мінєвських — це нагадування, що судовий шлях тривалий і непростий, але він реальний. Ваше завдання — зберігати докази, діяти через юриста й не поспішати з рішеннями, які зменшують ваші вимоги.