55 жертв Волинської трагедії знайшли упокій на Волині: що варто знати

Цього літа на Волині ексгумували останки 55 людей, які загинули під час Волинської трагедії 1943 року. Майже половина з них — діти. Розповідаємо, чому це важливо пам'ятати.
Історія іноді повертається до нас через десятиліття, щоб нагадати про найтрагічніші сторінки. У селі Острівки на Волині відбулося перепоховання 55 людей, чиї останки знайшли під час ексгумаційних робіт цього літа. Церемонія зібрала родини загиблих, польських посадовців та українську делегацію.
Ексгумацію проводили з 13 липня до 7 серпня у трьох місцях. На території колишнього господарства у Волі Островецькій знайшли рештки 48 людей: серед них 24 дитини, 17 жінок і троє чоловіків. Стать ще чотирьох загиблих не вдалося встановити через сильне пошкодження скелетів. Біля колишньої школи в Острівках виявили останки ще шістьох людей — двоє дітей, дві жінки та двоє чоловіків. Наймолодшій дитині було лише кілька місяців.
«Цей надзвичайно високий відсоток дітей і жінок свідчить про те, що це було просто сплановане і з холодною кров'ю здійснене геноцидне діяння», — зазначив заступник голови Інституту національної пам'яті Польщі Кароль Полейовський.
Поховання відбулося напередодні 83-ї річниці знищення сіл Острівки та Воля Островецька, яке стало одним із найтрагічніших епізодів Волинської трагедії. 30 серпня 1943 року села оточили, і за один день загинуло близько 1050 людей.
Участь у церемонії взяли віцемаршалок Сейму Пйотр Зґоржельський, міністерка культури Польщі Марта Ценковська, колишній прем'єр Матеуш Моравецький. Україну представляв заступник міністра культури Іван Вербицький, який наголосив: «Волинська трагедія — це складна, сумна і трагічна частина нашої історії. Для нас важливо пам'ятати про ці події, оскільки це для нас урок на майбутнє».
Ці ексгумації стали першими після 2017 року і важливим кроком у відновленні діалогу між Україною та Польщею. Уже у вересні планують новий етап пошукових робіт — цього разу у Гуті Пеняцькій на Львівщині.
Що це означає для нас? Пам'ять про минуле — це не лише скорбота, а й відповідальність. Важливо, щоб такі трагедії не повторювалися, а історія ставала уроком для майбутніх поколінь.







