Життя жінок в Афганістані: 5 років без прав і надії

Видання InfoWoman підготувало матеріал на основі розповідей двох афганських жінок, Латіфи та Бібі, які погодилися поділитися своїми історіями. Через загрозу для життя їхні імена змінено, а деталі, які можуть їх ідентифікувати, прибрано.

**Освіта: під забороною, але не зламана**

Після повернення талібів дівчатам дозволено навчатися лише до шостого класу, і навіть ці уроки здебільшого присвячені релігії. Зі шкільної програми прибрали природничі науки, біологію, хімію та математику. Натомість таліби намагаються зосередитися на релігійній індоkтринації, щоб після шостого класу дівчата залишалися вдома.

Проте дівчата знаходять способи навчатися. Існують підпільні школи та онлайн-класи, де можна навіть отримати сертифікат для подання на стипендії за кордоном. Але це пов'язано з великим ризиком: учениці змушені ховати підручники під паранджею, а якщо їх зупиняють таліби, казати, що йдуть читати священну книгу.

**Медицина: жінки можуть померти, бо не можуть лікуватися**

Доступ до медичної допомоги для жінок в Афганістані вкрай обмежений. Більшість лікарів — чоловіки, а жінці заборонено звертатися до чужого чоловіка. «Жінка може навіть померти від хвороби, але їй не дозволяють лікуватися у чоловіка-лікаря», — розповідає Латіфа. Виняток — лише пологи, адже акушеркам дозволено працювати. Деякі жінки-лікарки, які лишилися в країні, приймають пацієнток вдома, але це поодинокі випадки.

**Насильство: узаконене побиття та смертна кара**

У лютому цього року таліби фактично дозволили бити жінок і дітей, а також запровадили смертну кару для «повстанців». Під це визначення можуть підпадати будь-які жінки, які, на думку талібів, вчинили щось протиправне. Бібі розповідає про випадки, коли жінку можуть звинуватити в тому, що вона «невірна», та закидати камінням просто на вулиці.

Крім фізичного насильства, існує психологічний тиск. Дівчат примусово видають заміж, інколи навіть продають через бідність. У травні таліби скасували мінімальний шлюбний вік, прив'язавши його до статевого дозрівання, що може бути з 8 років.

**Втеча: майже неможлива**

Жінки, які наважуються втекти, стикаються з безліччю перешкод. Для виїзду потрібна віза до Пакистану, а до кордону жінку обов'язково має супроводжувати чоловік. Латіфа з родиною вимушено повернулася до Афганістану після того, як Пакистан почав депортувати нелегальних мігрантів. Бібі вдалося дістатися США, але її шлях пролягав через Бразилію, джунглі Дар'єнського розриву та Мексику.

Сьогодні жінки в Афганістані позбавлені майже всього: освіти, медицини, свободи пересування, права голосу. Вони не можуть відвідувати парки, займатися спортом, спілкуватися одна з одною. Інтернет, який коштує близько 50 доларів на місяць (при зарплаті близько 100 доларів), може бути відключений талібами під приводом боротьби з «аморальністю». За даними ООН, троє з чотирьох афганців не можуть задовольнити базові потреби.

Ці історії — нагадування про те, як швидко можуть зникнути права, якщо їх не захищати. І про те, що навіть у найскладніших умовах жінки знаходять сили боротися за своє майбутнє.