Кав'ярня, де лікують: як в Одесі поєднали каву та психологію

Уявіть місце, де можна спокійно випити каву, а потім, якщо захочеться, залишитися на психологічний тренінг або записатися на індивідуальну консультацію. Саме такий простір створила в Одесі психологиня Анна Зозуля разом зі своїм чоловіком, який нині служить у війську.

Ідея поєднати кав'ярню та психологічну практику виникла не випадково. Анна вже 12 років працює психологинею, а в студентські роки була баристою. Її чоловік також колись працював у кав'ярні. Тож мрія про власний заклад і бажання залишитися у професії злилися в один проєкт.

Щотижня тут проводять дві-три події: психологічні тренінги, арттерапію, літературні вечори, настільні ігри, зокрема «Мафію» та «Аліас». До роботи залучають інших психологів, студентів-психологів, художників, письменників, коучів і менторів. Частина заходів безкоштовна, частина — платна, що дозволяє поєднувати соціальні ініціативи з комерційною діяльністю фахівців.

Окремий напрямок — безкоштовні заходи для військовослужбовців, ветеранів та їхніх родин. Для них організовують, зокрема, «Мафію», а для дружин військових — тренінги та арттерапію. Анна пояснює: не кожна людина готова до глибокої психологічної роботи, тому ігри стали чудовим форматом взаємодії. Вони розслаблюють, дають розвантаження і допомагають спілкуватися.

Серед платних тренінгів є заняття про світосприйняття, зміну соціальної позиції, особистий розвиток та розуміння власних цілей. Психологиня наголошує: «Війна війною, але життя не закінчується, і важливо знати, розуміти, чого ти хочеш».

Для індивідуальних консультацій у кав'ярні облаштували окремий кабінет. Люди не обов'язково приходять одразу по психологічну допомогу — спочатку можуть познайомитися з простором, а вже згодом записатися на прийом. До того ж можна обрати фахівця за напрямком роботи та власними вподобаннями, адже психолог має «підходити» за голосом, цінностями та зовнішністю.

Щоб відкрити заклад, подружжю не вистачало власних коштів, тож вони скористалися грантовою програмою через центр зайнятості. Анна підготувала бізнес-план із розрахунками та витратами і захистила його з першої спроби. На старті родина отримала 500 тисяч гривень гранту за програмою «Власна справа». До облаштування приміщення долучилися рідні: чоловік, його брат, сестра, мама та працівники закладу — разом фарбували стіни.

Звісно, війна вносить свої корективи. У закладі немає укриття, тому повітряні тривоги — серйозний виклик. Під час відключень електроенергії кав'ярня працює від генератора, який потрібно постійно заправляти та контролювати. А ще складно прогнозувати кількість відвідувачів: «Після кожної тривоги, після кожного прильоту людей стає менше. Хтось виїжджає в село відпочити, хтось взагалі виїжджає з країни», — ділиться Анна.

Попри труднощі, власниця продовжує розвивати простір і шукати партнерів для проведення заходів. Вона особисто контактує з психологами, художниками, письменниками, коучами та менторами, щоб програма закладу ставала дедалі різноманітнішою.

Якщо ви шукаєте місце, де можна перемкнутися, відпочити душею та, можливо, трохи краще зрозуміти себе — такий формат точно вартий уваги. Адже іноді для початку змін достатньо просто завітати на чашку кави.