Як вшанувати пам’ять загиблої родини з Радушного та підтримати близьких

Коли ми чуємо новини про черговий обстріл, то часто не усвідомлюємо, що за цифрами стоять живі люди. У селищі Радушне на Криворіжжі внаслідок ракетного удару загинула велика родина. 47-річний Артем Воронов, його 41-річна дружина Олена та їхні восьмеро дітей опинилися під завалами власного будинку. Разом із ними загинув півторарічний онук, який приїхав у гості.

Старший син Данило служить капітаном-артилеристом і захищає Україну на фронті. Ще двоє дорослих дітей подружжя — Уляна та Матвій — перебувають за кордоном. Тепер вони прокинулися у світі, де більше немає їхніх рідних.

Що можемо зробити ми?

1. **Не залишатися байдужими.** Запам’ятайте імена загиблих: Артем, Олена, Марк, Домініка, Віоріка, Захарій, Азарій, Ілай, Федеріка, Емілія та маленький онук. Коли ми називаємо їх поіменно, ми повертаємо їм людяність, яку намагається стерти ворог.

2. **Підтримувати родини, які втратили близьких.** Якщо ви знаєте про збір коштів для постраждалих — долучайтеся. Навіть невелика допомога може стати важливою для тих, хто залишився без даху над головою чи годувальника.

3. **Нагадувати світу про ці злочини.** Росія щоночі запускає по Україні балістичні ракети — «Іскандери», «Циркони», північнокорейські КН-23. Під час останньої атаки з дев’яти ракет українська ППО збила лише одну. Брак систем захисту коштує життів. Розповідайте про це друзям за кордоном, пишіть послам, вимагайте не просто співчуття, а реальної зброї.

4. **Дбати про власну безпеку.** Не ігноруйте сигнали повітряної тривоги. Майте напоготові «тривожну валізку» з документами, ліками та водою. Якщо у вашому регіоні часто бувають обстріли — домовтеся з родиною про місце зустрічі після небезпеки.

Головне, що ми можемо зробити сьогодні — не дати горю стати звичним. Кожне втрачене життя — це привід вимагати від світу рішучих дій. Адже за кожною незбитою ракетою може бути зруйнований дім, лікарня, школа — і ще одна родина, яка мала жити.