Як вшанувати пам’ять загиблої родини з Радушного та підтримати близьких

Коли ми чуємо новини про черговий обстріл, то часто не усвідомлюємо, що за цифрами стоять живі люди. У селищі Радушне на Криворіжжі внаслідок ракетного удару загинула велика родина. 47-річний Артем Воронов, його 41-річна дружина Олена та їхні восьмеро дітей опинилися під завалами власного будинку. Разом із ними загинув півторарічний онук, який приїхав у гості.

Старший син Данило служить капітаном-артилеристом і захищає Україну на фронті. Ще двоє дорослих дітей подружжя — Уляна та Матвій — перебувають за кордоном. Тепер вони прокинулися у світі, де більше немає їхніх рідних.

Що можемо зробити ми?

1. Не залишатися байдужими. Запам’ятайте імена загиблих: Артем, Олена, Марк, Домініка, Віоріка, Захарій, Азарій, Ілай, Федеріка, Емілія та маленький онук. Коли ми називаємо їх поіменно, ми повертаємо їм людяність, яку намагається стерти ворог.

2. Підтримувати родини, які втратили близьких. Якщо ви знаєте про збір коштів для постраждалих — долучайтеся. Навіть невелика допомога може стати важливою для тих, хто залишився без даху над головою чи годувальника.

3. Нагадувати світу про ці злочини. Росія щоночі запускає по Україні балістичні ракети — «Іскандери», «Циркони», північнокорейські КН-23. Під час останньої атаки з дев’яти ракет українська ППО збила лише одну. Брак систем захисту коштує життів. Розповідайте про це друзям за кордоном, пишіть послам, вимагайте не просто співчуття, а реальної зброї.

4. Дбати про власну безпеку. Не ігноруйте сигнали повітряної тривоги. Майте напоготові «тривожну валізку» з документами, ліками та водою. Якщо у вашому регіоні часто бувають обстріли — домовтеся з родиною про місце зустрічі після небезпеки.

Головне, що ми можемо зробити сьогодні — не дати горю стати звичним. Кожне втрачене життя — це привід вимагати від світу рішучих дій. Адже за кожною незбитою ракетою може бути зруйнований дім, лікарня, школа — і ще одна родина, яка мала жити.