Як розпізнати потенційного зрадника: порада психолога
Чи можна заздалегідь зрозуміти, що партнер схильний до зради? Британський психолог Ніл Штраус розповів про один тривожний сигнал, який бере початок ще з дитинства.
Ви коли-небудь замислювалися, чому деякі люди, здавалося б, у щасливих стосунках, усе ж зраджують? Психолог і письменник із Британії Ніл Штраус вважає, що причина може критися в дитячих психологічних травмах, через які людина не здатна повністю задовольнитися постійним партнером.
Штраус, який свого часу два роки провів у середовищі пікаперів, а згодом переглянув свої погляди на знайомства, розповів про це в інтерв'ю американському подкастеру Льюїсу Хаусу. Він описав явище, яке називається "enmeshment" — це надмірне емоційне злиття або розмиття особистих меж.
Суть у тому, що в дитинстві така людина змушена була надмірно зосереджуватися на потребах батьків, бо не отримувала визнання власних. Подорослішавши, вона переносить цю модель на стосунки з партнером, обираючи того, кого хоче "врятувати" або змінити. Спочатку це дає відчуття власної значущості, але згодом усе може змінитися.
"Через деякий час вони вже не можуть по-справжньому допомогти цій людині, врятувати її, змінити, і починають ображатися на неї, як ображалися на своїх батьків, відштовхувати її від себе та зраджувати або проявляти іншу деструктивну поведінку. Вони почуваються в пастці", — пояснює психолог.
Якщо ви помічаєте в партнері схильність постійно "рятувати" вас або жертвувати власними потребами заради ваших, це може бути тривожним дзвіночком. Звісно, теорія Штрауса викликала й критику: дехто зауважив, що така поведінка не обов'язково веде до зради, а інші вважають, що йдеться про парентифікацію — коли людина бере на себе роль батька чи матері замість рівноправного партнера.
Тож якщо ваші стосунки будуються на надмірному злитті, варто замислитися: чи не настав час вибудовувати здоровіші межі?
