Як дослідниця родоводу відродила прадідівську хату 1934 року

Чи варто відновлювати стару родинну хату, коли простіше збудувати нову? Історія Олени Владики з села Стремінь на Львівщині доводить: іноді варто. Дослідниця родоводу не лише повернула до життя будинок 1934 року, а й перетворила його на простір, де живе пам'ять про предків.

Олена почала цікавитися генеалогією у 2019 році. Як перекладачка з португальської, вона допомагала нащадкам українських емігрантів із Бразилії шукати своє коріння. А у 2021 році під час поїздки до південної Бразилії сталася дивовижна зустріч: чоловік на ім'я Валдір Владика виявився далеким родичем. Це підштовхнуло Олену до глибших пошуків.

В архівах вона знайшла запис про шлюб Петра Владики, який наприкінці XIX століття емігрував із села Стремінь. Так дослідниця дізналася, що її родовід можна простежити до дев'ятого покоління. А ще — з'ясувала походження родинного прізвиська «Баранці». Виявилося, що її шостий прадід Андрій Владика оселився в господарстві Теодора Барана, тож нащадків почали називати «Владики з Баранців».

Сам будинок звів прадід Олени Іван Владика, місцевий майстер, який виготовляв дерев'яні меблі. Частина з них збереглася досі. Прадід заповів не продавати хату, а берегти для нащадків. Після смерті дідуся оселя стояла порожньою і занепадала. Рішення відновити її Олена ухвалила після початку повномасштабного вторгнення, коли у 2023 році переїхала з чоловіком Іваном Шевчуком з Києва до Львова.

Спочатку чоловік скептично ставився до ідеї, адже новий будинок збудувати дешевше. Але згодом долучився до робіт. Родина реставрує хату власними силами, допомагають і брати. Вони намагаються зберегти якомога більше автентичних елементів. Зі старих дверей від прадідової майстерні зробили обідній стіл, на горищі знайшли вишивану сорочку 1920-х років. Колишню господарську частину перепланували на сучасну кухню та ванну, добудували терасу, а в одній кімнаті облаштували робочий простір.

Попереду ще багато роботи: реставрація лавок, утеплення вікон до зими, впорядкування саду. Але Олена вже мріє про більше — перетворити відновлену хату на культурно-мистецький простір для камерних заходів. Це чудовий приклад того, як збереження родинної пам'яті може стати справою, що об'єднує покоління.