Від каски до кавоварки: як ветеранка ЗСУ відкрила заклад у Хмельницькому

Повернення до цивільного життя після війни — це завжди виклик. Але іноді саме нове заняття допомагає знову відчути себе на своєму місці. Історія Олени Савьолової з Хмельницького — приклад того, як власна справа може стати не лише джерелом доходу, а й простором підтримки для тих, хто потребує спілкування.

Олена пішла служити в березні 2022 року, коли їй було 24 роки. Спочатку вона була кухарем, згодом — діловодом у штабі. Служба розпочалася на Харківщині, потім були Миколаївська та Херсонська області. Саме там жінка познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, з яким одружилася під час служби.

Після демобілізації адаптація була непростою: перші пів року Олена не могла звикнути до мирного життя, де багато людей не розуміють, що таке війна. Згодом вона зрозуміла, що кожен сприймає події по-своєму, і це допомогло їй рухатися далі. Жінка влаштувалася баристою в кав’ярню, а коли її чоловікові знадобився догляд після операції, звільнилася. Саме тоді вирішила відкрити власний заклад — так з’явилася кав’ярня «Коло».

«Ми завжди ходимо поспілкуватися з друзями чи рідними на каву. Можемо й не пити її, а просто говорити. Це такий момент, який допомагає відволіктися, перезавантажитися», — пояснює Олена вибір назви.

Найскладнішим етапом став пошук приміщення — він тривав близько трьох місяців. Одного вечора жінка побачила оголошення й написала рієлтору о 23:00. Той оцінив наполегливість і зробив знижку 50% на свої послуги як ветеранці. Власники приміщення також підтримали Олену, вирішивши здати його саме їй.

Фінансову допомогу Олена отримала від державної програми «Власна справа» — грант 250 тисяч гривень допоміг запустити перший заклад. Другу кав’ярню вона відкривала вже самостійно, а нещодавно отримала ще один грант від Українського ветеранського фонду на модернізацію обладнання.

Зараз «Коло» — це не просто кав’ярня. Сюди приходять ветерани та їхні родини, щоб поспілкуватися в неформальній обстановці. У планах — проводити терапевтичні заняття та школу підтримки для ветеранів. «Мій заклад — саме для таких випадків, коли люди хочуть почути історію та досвід тих, хто вже пройшов цей шлях», — розповідає підприємиця.

Тим, хто боїться починати власну справу після служби, Олена радить не орієнтуватися на ідеальні масштаби: «Основне — це почати навіть з чогось маленького і потім дорости до чогось більшого». А для адаптації важливо не замикатися в собі — шукати спільноти, де можна отримати підтримку за принципом «рівний рівному».