I
InfoWomanЖінка, родина, кар'єра
Знайти

Як родинам на Хмельниччині повідомляють про загибель військових

·603 слівредакція
Стосунки

Втратити близьку людину на війні — найбільше горе. Але навіть у такий момент важливо знати, як діяти далі. Розповідаємо, як відбувається сповіщення родин про загибель чи зникнення безвісти військовослужбовців на Хмельниччині.

Коли приходить офіційне повідомлення від військової частини, родичів не повідомляють телефоном — це заборонено. Про це дбає спеціальна служба цивільно-військового співробітництва. Її працівниця Христина (прізвище не називаємо з міркувань безпеки) за майже рік роботи вручила близько 300 сповіщень.

До родини за місцем проживання або реєстрації виїжджає група: начальник відділення цивільно-військового співробітництва, офіцер підрозділу та медик. Через нестачу особового складу група може бути меншою, ніж передбачено процедурою. Сповіщення встановленого зразка завіряють печаткою ТЦК та СП і вручають особисто під підпис близькому родичу.

Разом зі сповіщенням родичам дають алгоритм подальших дій. Радять звернутися до поліції із заявою про розшук і здати зразки ДНК. Потім — прийти до ТЦК та СП для оформлення документів, необхідних для службового розслідування та отримання грошового забезпечення.

Важливо розуміти різницю між двома статусами. Якщо сповіщення про загибель — тіло вже є, є висновок судово-медичної експертизи, і військова частина готує транспортування тіла для поховання. Якщо людина зникла безвісти — статус остаточно не визначений, тіла або підтвердження загибелі немає. Такий статус може тривати, поки не буде ідентифікації за ДНК або репатріації тіл.

Під час вручення сповіщення родичі найчастіше питають, де і коли загинув або зник військовий, коли передадуть тіло для поховання та як отримати додаткову інформацію. Представники ЦВС повідомляють лише те, що зазначено в офіційному сповіщенні, і залишають контакти тих, хто працює в районі бойових дій. Також сім'ї координують до поліції, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Національного інформаційного бюро та громадських організацій.

За день може бути один-два виїзди, а може — п'ять чи десять. Все залежить від того, скільки сповіщень надходить від військових частин. Найважче, зізнається Христина, — їхати на виїзд і сказати: «Прийміть щирі співчуття. Ваш чоловік, син чи батько загинув» або «зник безвісти». Дуже важкими є також морг, упізнання та поховання.

Родичі часто реагують негативно, кажучи: «Ви забрали мого чоловіка чи сина, а тепер привезли сповіщення». Але мобілізація триває, і хтось має захищати державу. Усі військовослужбовці ТЦК виконують визначені законом обов'язки.

Читайте також