Родина з Буковини: 25 років вирощує саджанці та ділиться досвідом

Валерій Бандурин, уродженець Любомля, у 1993 році переїхав на Буковину, де зустрів майбутню дружину Ніну. Саме вона з дитинства знала всі тонкощі щеплення рослин, адже ще з 15 років допомагала мамі, яка працювала в бригаді з вирощування саджанців. Разом вони створили родинну справу, якій присвятили понад чверть століття.

Спочатку вирощували переважно фруктові дерева: яблуні, сливи, абрикоси, персики, черешні, вишні. Згодом асортимент розширився — тепер тут є декоративні кущі, лаванда, вейгела, гібіскуси, сантоліна, форзиція, тамарикс і десятки сортів троянд. Щороку родина вирощує близько пів сотні сортів троянд, орієнтуючись на попит: «Ми дивимося, що цього року людям більше подобається, і робимо акцент саме на цих сортах».

Щепленням рослин у родині займаються жінки — це робота, що потребує витривалості. Валерій відповідає за догляд, транспортування та продаж. Найбільше задоволення він отримує від спілкування з людьми. За роки роботи сформувалося коло постійних клієнтів: хтось купує кілька троянд щосезону, а хтось замовляє сотні саджанців. Цієї весни один покупець придбав 450 саджанців вишні й розповів, що прижилися всі до одного, тож уже планує замовити ще тисячу.

Секрет успіху — не реклама, а репутація. На початку доводилося конкурувати з продавцями неякісного посадкового матеріалу, тому родина встановила правило: тільки правда. Якщо помилилися — замінюють саджанець без суперечок. Валерій пояснює: «Обман сьогодні може принести гроші, але завтра повернеться втричі гірше».

Найважчим періодом чоловік називає карантин, коли довелося перебудовувати роботу, домовлятися з покупцями через інтернет і виїжджати в села. Перші місяці повномасштабної війни також були складними, але залишити справу родина не думала: «Було багато думок, навіть хотіли їхати за кордон. Але зрозуміли, що любимо те, що робимо. Я люблю людей, а дружина — рослини».

Найбільшу радість Валерію приносить не прибуток, а коли він їде селами Волині й бачить дерева, які продав багато років тому, — вони вже плодоносять, а господарі повертаються за новими саджанцями. Цієї осені родина знову привезе на волинські ринки яблуні, груші, сливи, персики та декоративні кущі. Валерій радить: «Осінь — дуже хороший час для посадки. За зиму дерево встигає вкоренитися, а навесні вже активно росте». Головне — не боятися починати, мати терпіння й справді любити свою справу, тоді результат не змусить себе чекати.