Реабілітація ветеранів: як пройти шлях відновлення швидше і без зайвих кіл

Спочатку — невідкладна допомога й операції, далі — реабілітація, відновлення рухливості, а за потреби — підготовка до протезування. Паралельно постають питання інвалідності, документів і виплат, пошук соціальної та психологічної підтримки. На практиці цей маршрут рідко буває безперервним: ветерану та його родині нерідко доводиться самотужки з'ясовувати, який крок наступний.

Досвід людини, яка пройшла цей шлях

Вячеслав Саєнко зазнав важкого поранення на фронті у 2024 році. Лікувався та проходив реабілітацію у Львові, Німеччині й рідному Тростянці на Сумщині. Служити в ЗСУ він почав ще 2014 року, брав участь в АТО до 2019-го, потім переїхав до Німеччини, а на початку повномасштабного вторгнення рф повернувся й знову став до війська. Власний досвід відновлення згодом привів його до роботи з іншими військовими: сьогодні Вячеслав — фахівець із супроводу ветеранів у Тростянецькій громаді.

Що заважає відновленню

Перший виклик — брак фахівців і центрів у невеликих громадах. Після поранення Вячеслав спершу шукав лікарню, де могли провести складну операцію, — родині вдалося знайти рішення через знайомих не одразу. Далі постало питання центру реабілітації, і тут виявилося, що потрібна допомога є не всюди, особливо в малих містах. Перший етап він проходив у Львові, в центрі UNBROKEN, де, за його словами, усе було добре організовано, а сучасний підхід і ставлення медиків залишили позитивні враження. Згодом були Німеччина й Тростянець, поруч — мама та сестра.

Та, зауважує Вячеслав, не кожен ветеран після поранення може поїхати до іншого міста чи області: це дорого й довго, а спеціалізованого транспорту для людей з інвалідністю часто немає.

Керівник Центру реабілітації клінічної лікарні «Феофанія» Артем Оберняк каже, що реабілітаційних центрів в Україні за останні роки справді побільшало. Питання в іншому — де вони розташовані, яких пацієнтів можуть приймати й чи вистачає їм фахівців. Найгостріший дефіцит кадрів — це фізичні та ерготерапевти, клінічні психологи, терапевти мови й мовлення, медичні сестри та медбрати з реабілітації. До того ж існує різниця між формальною наявністю реабілітаційного відділення та закладом, здатним дати інтенсивну комплексну допомогу людям із мінно-вибуховими, спінальними, черепно-мозковими травмами чи ампутаціями.

Другий виклик — пізній старт реабілітації. Артем Оберняк, лікар фізичної та реабілітаційної медицини, наголошує: сучасна реабілітація має починатися не після лікування, а настільки рано, наскільки це клінічно безпечно. Іноді перші втручання стартують уже в реанімації чи хірургічному відділенні — це не складні вправи, а робота над рухливістю, профілактика пролежнів і тромбозів, дихання, відновлення витривалості. А в разі ампутації паралельно починають готувати людину до майбутнього протезування — ще до того, як протез отримано.

Третій виклик — розірваний маршрут. Після лікування треба вчасно визначити, де продовжити реабілітацію, як оформити інвалідність, коли почнеться протезування і хто координуватиме подальшу допомогу. Якщо ці рішення не узгоджені, після виписки людина опиняється в ситуації, коли один етап уже завершився, а наступний ще не організований. Послуги доступні, але організовувати їх часто доводиться самому пацієнту та його родині — і це забирає час.

Хто може допомогти пройти цей шлях

Щоб ветеран не залишався сам на сам із питанням «куди їхати далі?», у громадах з'явилися фахівці із супроводу ветеранів та демобілізованих військових. Це індивідуальні радники, які допомагають після повернення адаптуватися до цивільного життя, отримати пільги та розібратися в юридичних чи побутових питаннях. Саме таку професію має Вячеслав із Тростянця.

«Під час лікування та реабілітації мені дуже не вистачало людини, яка б підказала, куди звертатися далі і які документи оформляти. Сьогодні я допомагаю іншим пройти цей шлях набагато швидше» , — каже він.

Станом на вересень 2026 року в громадах України, зокрема й при медзакладах, працюють уже понад 2840 фахівців із супроводу ветеранів. Знайти фахівця можна онлайн через сервіс «Ветеран Pro» у застосунку «Дія», а також через підрозділи з питань ветеранської політики, які діють в областях, районах і громадах.

Фінансова підтримка як частина відновлення

Навіть після повернення до роботи реабілітація Вячеслава триває, а лікування щодня потребує додаткових витрат. Про можливість отримати грошову допомогу від громадської спілки «Ліга Сильних» він дізнався з оголошення на сайті місцевої громади. Процедура виявилася простою: «Зателефонували, я прийшов, подав документи — і все. Зайняло це хвилин 10, а кошти отримав за кілька тижнів» , — згадує він.

Програма «Ліги Сильних» надає пряму фінансову підтримку — до 10 тисяч гривень — людям з інвалідністю у трьох громадах: Стрийській на Львівщині, Миргородській на Полтавщині та Тростянецькій на Сумщині. За даними дослідження «Ліги Сильних», 68% людей з інвалідністю в Україні не мають достатньо коштів на базові потреби, зокрема їжу та одяг, і повномасштабна війна лише посилила цю проблему.

«Основним фокусом у роботі “Ліги Сильних” є системні зміни та адвокація прав людей з інвалідністю, однак у часи повномасштабного вторгнення ми почали втілювати проєкти прямої допомоги. Зменшення вразливості людей з інвалідністю — перший крок до системних змін у захисті базових людських прав» , — пояснює виконавча директорка «Ліги Сильних» Дар’я Кукуріка.

Із квітня на участь у програмі надійшло 1127 заявок. Станом на кінець серпня допомогу вже отримали 225 людей. Потреби різні: комусь гроші потрібні на ліки, одяг чи побутові речі, а для когось ця сума стає можливістю вперше за довгий час купити їжу, на яку раніше не вистачало. У випадку Вячеслава ці кошти стали конкретним внеском у лікування та відновлення.

Що має змінитися

Тростянець на Сумщині — прифронтове місто, яке майже щодня потерпає від російських атак, але Вячеслав не планує виїжджати: тут його робота і його люди, яким треба допомагати. Сьогодні він займається велоспортом, волонтерить і мріє створити в рідному місті ветеранський хаб, де колишні військові могли б зустрічатися й обговорювати спільні проблеми.

«Крім себе, у мене є ще відповідальність за інших. Хочеться бути більш дотичним до цього і якомога більше допомогти» , — говорить він.

Щоб таких історій ставало більше, система реабілітації має змінитися, наголошує Артем Оберняк із «Феофанії». Ключове завдання на майбутнє, за його словами, — зробити маршрут відновлення ветерана безперервним: лікування, реабілітація, підготовка до протезування, психологічна допомога та соціальний супровід мають працювати паралельно, а сучасні реабілітаційні центри — бути ближче до людей безпосередньо в громадах.

Коротко

Якщо ви або ваша близька людина проходить відновлення після поранення, варто пам'ятати про три речі. Реабілітація має починатися якомога раніше — уточнюйте про неї ще на етапі лікування. Не залишайтеся самі з питанням «що далі»: у громаді є фахівець із супроводу ветеранів, якого можна знайти через «Ветеран Pro» в «Дії» або через місцевий підрозділ ветеранської політики. І перевіряйте, чи діють у вашій громаді програми фінансової підтримки — іноді подати документи займає десять хвилин, а допомога приходить за кілька тижнів.