Як діяти рідним зниклих безвісти: історія киянки, яка 8 місяців шукає чоловіка

Історія Ольги Бондарчук — про неймовірну силу духу. Її чоловік, боєць 25 окремої повітрянодесантної Січеславської бригади, пішов на бойове завдання наприкінці січня 2026 року і не повернувся. Нині він має статус зниклого безвісти. У квартирі жінки вже 9 місяців стоїть новорічна ялинка — вона пообіцяла собі, що прибере її лише тоді, коли чоловік повернеться додому.

Ольга ділиться досвідом, який може стати в пригоді кожній родині, чиї близькі захищають Україну. Перш за все, вона радить налагодити максимальну комунікацію з командуванням підрозділу та побратимами. Важливо знати не лише номери телефонів командирів, а й контакти тих, з ким боєць іде на завдання, а також їхніх рідних. Разом шукати легше — це дієвий спосіб не лише емоційної підтримки, а й обміну інформацією.

Не менш важливо заздалегідь подбати про документи. Варто скласти доручення щодо виплат у військовій частині, мати доступ до банківських карток, електронної пошти та акаунтів військового. Це може звучати як заповіт, але це необхідна передбачливість.

Якщо військовий тривалий час не виходить на зв'язок, а командування не надає інформації, слід звертатися на гарячу лінію Міністерства оборони та до територіального центру комплектування. Там можна отримати доступ до фахівців і порад.

Вкрай важливо бути обережними з інформацією в соцмережах. Не поширюйте зайвих даних про зниклого родича — це може привабити шахраїв. Людина, яка справді хоче допомогти, не вимагатиме грошей одразу. Краще шукати родини інших зниклих безвісти в спеціальних групах — вони часто мають більше корисної інформації, ніж офіційні структури.

Ольга також розповідає про листи надії. Вона пише чоловікові листи російською мовою, уникаючи зайвих деталей, і передає їх через Офіс уповноваженого президента з прав людини, Міжнародний комітет Червоного хреста та Координаційний штаб. Ці організації передають листи російській стороні під час обмінів полоненими. За 8 місяців вона відправила близько 200 таких листів і не втрачає надії отримати відповідь.

Історія Ольги — це нагадування про те, що навіть у найскладніші часи важливо діяти, шукати підтримки та вірити. Як каже сама жінка: «Цей шлях можуть розуміти тільки ті люди, які його проходять».