Підлітки і психолог: чому 14-річним варто мати право на допомогу

Уявіть: вашій дитині 14, 15 чи навіть 17 років. Вона вже може відкрити банківський рахунок, розпоряджатися власними грошима й ухвалювати певні юридичні рішення. Але коли йдеться про психологічну допомогу, закон ставить її в глухий кут: без вашої письмової згоди фахівець не має права почати роботу.

Війна торкнулася багатьох дітей, і потреба в підтримці зростає щодня. Проте психологи фонду «Голоси дітей» щомісяця бачать ситуації, коли дитина готова працювати, а формальна згода батьків стає перешкодою. Саме тому фонд дослідив законодавство України та досвід європейських країн і запропонував конкретні зміни до нового проєкту Цивільного кодексу.

Головна ідея — дозволити підліткам від 14 років звертатися по психологічну допомогу самостійно. Це не означає, що батьків виключають із процесу. Навпаки, як каже психологиня фонду Наталія Сосновенко, якщо фахівець бачить, що труднощі дитини пов’язані із сімейною системою, він за можливості рекомендує залучити батьків до подальшої роботи.

«Часто саме ці теми підліткам буває легше вперше обговорити з нейтральним дорослим, який забезпечує конфіденційність і професійну підтримку», — пояснює Сосновенко. Йдеться про втрату близьких, досвід війни, життя в окупації, булінг, тривожність, панічні атаки, самоушкоджувальну поведінку чи суїцидальні думки.

Особливо болючі ситуації — коли джерелом небезпеки для дитини є самі батьки. «Часом буває так, що дитина зростає у середовищі фізичного або психологічного насильства, де той, хто мав би бути захистом, стає джерелом страху», — зазначає голова правління фонду Олена Розвадовська.

Як може працювати механізм? Фонд пропонує модель, схожу на ту, що вже діє в охороні здоров’я: якщо психолог бачить, що письмової згоди батьків немає, він однаково надає допомогу, але повідомляє про випадок орган опіки та піклування. Той своєю чергою оцінює ситуацію та за потреби зв’язується з родиною.

Важливо розуміти: внесення змін до Цивільного кодексу — лише перший крок. Механізм надання допомоги має детально врегулювати Кабінет міністрів. І тут варто провести чітку межу: йдеться про доступ до консультації та первинної допомоги, а не про тривалу терапію чи медичні втручання.

Що можете зробити ви? Якщо ваша дитина переживає складні часи, не чекайте, поки вона сама попросить допомоги. Поговоріть із нею, запропонуйте підтримку фахівця. А якщо підліток уже звернувся — підтримайте це рішення. Адже вчасна психологічна допомога може змінити все.