Мемуари Лізи Марі Преслі: як донька завершила мамину сповідь
Райлі Кіо дописала книгу матері, яку та не встигла завершити. Що варто знати про цю родинну історію та чому вона стала світовим бестселером?
Чи може книжка стати способом продовжити розмову з тим, кого вже немає? Саме так сталося з мемуарами Лізи Марі Преслі, які тепер виходять українською у видавництві «#Книголав» під назвою «Звідси до великого невідомого».
Історія створення цієї книги — сама по собі зворушлива. У 2022 році Ліза Марі попросила свою доньку, акторку Райлі Кіо, допомогти їй із текстом, який не давався багато років. За місяць жінки не стало. У Райлі залишилися години аудіозаписів, і саме з них, з інтерпретації та доповнення материного голосу, народилася книжка.
Сучасні мемуари — це не хроніка перемог, а радше археологія досвіду, часто болючого. Цей жанр переживає справжній комерційний бум: згадаймо «Запасний» принца Гаррі, «Становлення» Мішель Обами чи «Жінку в мені» Брітні Спірс. Секрет у тому, що сповідь від першої особи — це голос без посередників і глянцю, якого так бракує в культурі, де публічний образ зірки конструюють піарники.
Для Райлі Кіо ця книжка стала способом прожити втрату і зберегти пам'ять. Ліза Марі була єдиною дитиною Елвіса Преслі, і її життя завжди було в тіні батькової слави. Вона зізнавалася, що не вважає себе цікавою — хіба тим, що вона донька Короля. Це постійне порівняння з абсолютом, за словами авторів, виїдає самооцінку надійніше за будь-яку критику.
У книзі голоси матері й доньки надруковані різними шрифтами. Ліза Марі говорить з необроблених аудіозаписів — про Ґрейсленд, смерть батька, бунтівну юність, шлюби з Денні Кіо та Майклом Джексоном. Райлі підхоплює розповідь там, куди мати не встигла дістатися, зокрема в найтемнішій точці — самогубстві брата Бенджаміна.
Світ відповів на цю щирість беззастережно. Книжка дебютувала на вершині рейтингу бестселерів The New York Times, стала вибором книжкового клубу Опри Вінфрі, а аудіоверсію з голосом Джулії Робертс визнали найкращими зірковими мемуарами року. Фінал книги — похорон у маєтку, який переростає в танцювальну вечірку, і лист до мами, який за скорботну Райлі читає її чоловік.
Ця історія — про те, що спадщина не лише майно та прізвище, а передусім наратив. Іноді, щоб зберегти красу, треба просто розповісти історію так, щоб її почули.
Читайте також
