Пропозиція після сварки та весілля в кросівках: історія кохання Юлії Левченко

Ви коли-небудь замислювалися, як зберегти тепло в стосунках, коли робота розводить вас у різні куточки світу? Юлія Левченко та Юрій Кіщенко знають про це не з чуток. Їхнє знайомство сталося на тренувальних зборах, коли майбутня чемпіонка була ще підлітком і навіть не уявляла, що цей хлопець стане її чоловіком. Відтоді минуло понад десять років спільного життя.

Пропозиція наздогнала Юлію у 2019 році — і то в доволі несподіваний момент. Юрій освідчився під час польоту на повітряній кулі. За словами спортсменки, напередодні між ними навіть сталася сварка, тож такого повороту вона аж ніяк не чекала. Але з весіллям довелося зачекати: спершу плани змінили коронавірус і локдауни, а згодом — повномасштабне вторгнення Росії в Україну.

Лише у 2024 році пара вирішила більше не відкладати. 16 липня Юлія та Юрій офіційно стали чоловіком і дружиною у Києві. На церемонію наречена прийшла у білій сукні, але замість класичних підборів обрала зручні кросівки. Серед гостей була й подруга спортсменки — стрибунка у висоту Ірина Геращенко.

А тепер про те, що може стати в пригоді кожній парі. Юлія зізнається: особливість їхніх стосунків вона усвідомила не одразу. У 16–17 років це були просто зустрічі з хлопцем, якого вона знала завдяки спорту. Згодом прийшло розуміння, що поруч — «її людина». Важливу роль відіграє спільне спортивне минуле: Юрій добре розуміє, що означає життя професійної спортсменки з її тренуваннями, зборами та виступами за кордоном.

Через насичений графік подружжя часто перебуває на відстані. За понад десять років разом вони фактично провели поруч лише приблизно половину цього часу. Та Юлія не вважає це проблемою. Навпаки, каже, що відстань дає змогу сумувати одне за одним і не дозволяє побуту з'їсти романтику.

«Ти починаєш сумувати за людиною, і побутові питання не встигають набридати», — пояснила Левченко.

Після тривалої розлуки їй хочеться не якогось особливого побачення, а просто провести час із чоловіком і насолодитися звичайним життям — без валіз і постійних переїздів.

Що ж до Юрія, то він український легкоатлет. У юніорському віці починав із бігу з перешкодами на 3 тисячі метрів, але через проблеми зі здоров'ям змінив спеціалізацію на дистанції 800 та 1500 метрів. У 2015-му знову зіткнувся з труднощами: близько п'яти з половиною місяців не міг бігати через біль в області паху. Згодом потроху повернувся до повноцінних тренувань і змагань, здобував медалі національних стартів, а у 2019-му взяв участь у міжнародному турнірі з кросу та підіймався на п'єдестал на дистанції 800 метрів на Кубку Риги. Свою кар'єру він продовжував доти, доки Росія не розпочала повномасштабну війну в Україні. Тоді Юрій, як і батько Юлії, взяв до рук зброю та став на захист рідної країни.

Тож якщо ви сумніваєтеся, чи витримають стосунки розлуки й насичений графік, приклад цієї пари підказує: іноді відстань не руйнує, а береже. Головне — вміти чекати, сумувати й цінувати простий час удвох.