Гієни і мавпи: спільний шлях до складного суспільства

У світі тварин є чимало несподіваних паралелей, і одна з них — між плямистими гієнами та мавпами Старого Світу. Ці види розійшлися на еволюційних гілках близько 90–100 мільйонів років тому, але, як з’ясували дослідники, незалежно розвинули напрочуд схожі соціальні здібності.

Гієни здатні впізнавати окремих членів групи, розуміти ієрархію, відстежувати родинні зв’язки та оцінювати, хто їхній союзник, а хто суперник. Ці висновки базуються на десятиліттях польових спостережень, поведінкових експериментів і досліджень мозку.

Що ж стоїть за таким інтелектом? Секрет — у складному соціальному житті. Плямисті гієни можуть формувати клани до 90 особин, але не тримаються разом постійно: групи розпадаються на менші й знову об’єднуються, тож оточення однієї тварини змінюється кілька разів на день. У клані існує чітка ієрархія, де доступ до їжі залежить не лише від сили, а й від рангу та підтримки інших. Така структура нагадує суспільства бабуїнів, макак і верветок.

Дослідження мозку 2011 року, яке порівнювало всі чотири види гієнових, показало: саме у плямистих гієн мозок найбільший відносно розмірів тіла. У них також більша передня частина мозку, зокрема лобна кора, яка відповідає за планування та складну соціальну взаємодію. Втім, науковці застерігають: це не означає, що мозок гієни працює так само, як мозок примата. Йдеться про те, що серед гієнових саме найбільш соціальний вид має найрозвиненіші відповідні ділянки.

Поведінкові експерименти додають ще більше деталей. Гієни розрізняють тварин за голосом і запахом, визначають родичів, стать і репродуктивний стан. Молоді гієни засвоюють систему рангів: донька зазвичай стоїть трохи нижче матері, а молодші сестри можуть мати вищий статус за старших. Матері та союзники підтримують дитинчат у конфліктах, допомагаючи їм закріпити своє місце.

Найцікавіше — дорослі гієни, схоже, розуміють стосунки між іншими членами клану. Під час сутичок вони частіше стають на бік особини з вищим рангом, навіть якщо та не починала конфлікт. Після бійок агресія може переноситися на родичів суперника — це свідчить про те, що тварини пам’ятають не лише окремих особин, а й їхні родинні та соціальні зв’язки.

Для нас це гарна нагода замислитися: складне соціальне життя здатне розвивати інтелект навіть у дуже далеких еволюційних групах. Тож, можливо, спостереження за тваринами допоможе нам краще зрозуміти власну природу — і навчитися цінувати соціальні зв’язки, які роблять нас розумнішими.